Сам на сам з проблемами

      Пам'ять 77 загиблих  на авіашоу на скнилівському летовищі 27 липня Львів вшановуватиме вдруге. На жаль, родини потерпілих здебільшого залишилися сам на сам iз проблемами, які виникли після авіакатастрофи, і, що найприкріше, вони зіткнулись із байдужістю місцевих чиновників, які не надто охоче йдуть їм на допомогу. Більше того, міська влада не посоромилася «позичити» 18 600 гривень із благодійного рахунку, який було відкрито для допомоги жертвам трагедії. Ці кошти використали для добудови будинку для колишніх репресованих на підставі розпорядження міського голови Львова Любомира Буняка, про це кореспонденту «УМ» повідомили у громадській організації «Скнилівська трагедія». Очевидно, колишнім репресованим потрібно допомагати, вони заслужили хоча б на старості пожити у нормальних умовах, але чому це робиться за рахунок людей, які так само постраждали?

      І справа не так у сумі, яка одним розчерком чиновницького пера пішла на інші потреби, а у самому принципі. До того ж це не єдиний випадок, коли львiвськi держслужбовцi ігнорують запити «Скнилівської трагедії». Лише 15 березня львiські держслужбовцi чиновники спромоглися відповісти на одне з чотирьох звернень громадської організації, хоча вперше такий запит на ім'я міського голови надійшов ще 13 серпня минулого року. Сама ж відповідь викликала у потерпілих легкий шок. Чого варта лише рекомендація начальника Управління культури мерії Віри Покотицької «посадити сквер на одній з вільних ділянок». Таким чином вона пропонує вшанувати пам'ять загиблих. При цьому громадська організація мала б замовити проектні пропозиції, а міські чиновники подумають, що з тим проектом далі робити. Віра Покотицька чомусь забула, що «Скнилівська трагедія» фінансується родиною Стефана Козака, який під час трагедії втратив сина. Саме ця родина доклала особистих коштів до вшанування пам'яті загиблих, але, погодьтесь, не можна перекладати на них iще один тягар.

      На жаль, міськa влада не спромоглася вирішити і соціальні проблеми потерпілих, зокрема дітей. Зависло питання з їхнім літнім відпочинком, вони не забезпечені безкоштовним гарячим харчуванням, міська влада так і не прийняла рішення про те, що ці діти потребують соціального захисту.

      Не так давно Любомир Буняк вкотре повторив, що міська влада не має жодного відношення до підготовки зловісного авіашоу, відповідно, жодної відповідальності за його трагічні наслідки нести не може. Така заява високопосадовця викликає у «Скнилівській трагедії» помітний скепсис, тим більше що тут хотіли б почути від міської влади чітку відповідь на кілька запитань, а саме: чи було задіяно в організації підготовки і проведення відзначення 60-ї річниці 14-го Авіаційного корпусу ВПС України штаб цивільної оборони Львова, в чому полягала його участь, а також чи був про це офіційно повідомлений начальник Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради? При цьому прес-служба «Скнилівської трагедії» нагадує, що, згідно із Законом про цивільну оборону, саме мер є начальником цивільної оборони міста.

      Зауважте, потерпілі у скнилівській трагедії не замкнулися у своєму горі. Більше того, вони намагаються щось зробити — завдяки їхнiй наполегливості неподалік місця трагедії споруджено пам'ятник загиблим, екуменічну капличку Всіх Святих українського народу, на Янівському цвинтарі Львова — пам'ятник неопізнаним жертвам трагедії... цей перелік можна продовжувати. Але так само вони хотіли б мати від влади підтримку. На жаль, останнього їм доводиться чекати, як iз моря погоди...