Оптимісти кажуть: 0:3 — не біда, головне — аби в офіційних зустрічах виглядали краще. Зрозуміло, що отримувати такий ляпас, як позавчора ввечері, від приблизно рівної нам за класом збірної Туреччини дуже неприємно. З іншого боку, після невдачі в «товарняку» очок у нас не поменшає, суперник не піде у відрив у турнірній таблиці. Справді, дедалі більше народу говорить про неспроможність Михайличенка як тренера, але сам Льосик сподівається, що найбільший домашній програш в історії «протверезить» його підопічних. І водночас говорить про «деякі позитивні моменти у грі». Є надія, що турецьке фіаско стане наукою для «синьо–жовтих», які до наступної домашньої гри з Андоррою, а тим більше — до білоруського виїзду, підійдуть більш підготовленими та зіграними. Роботи над помилками — непочатий край.

Після п’ятирічної перерви кубок турніру пам’яті Валерія Лобановського нарешті виграла українська команда, цього разу — молодіжна збірна (нагадаємо, що в перші роки проведення меморіалу трофей розігрували клуби й національні збірні). Позавчора у фінальному поєдинку проти турецьких ровесників наші хлопці домінували на полі і перемогли заслужено. Єдиний гол — на рахунку півзахисника «Оболоні» Миколи Морозюка. Капітан «молодіжки» відзначився ще в дебюті гри — після того, як його збили у чужому штрафному майданчику, і він сам узявся виконувати одинадцятиметровий. Виграш молодих став своєрідним реваншем за поразку дорослої команди збірній Туреччини на тому ж стадіоні через дві години.

Із тих не багатьох офіційних поєдинків кваліфікації до світового чемпіонату, які відбулися в середу, найцікавішою для нас була гра на мінському стадіоні «Динамо», де збірна Білорусі приймала Хорватію. Найбажанішим підсумком цього матчу для українців, які теж змагаються у групі 6, була б нічия: так обидва основні конкуренти «синьо–жовтих» одразу втратили б по два очки.

Тренерська доля молодого фахівця Юрія Максимова поки складається ідеально. Після закінчення насиченої кар’єри футболіста він попрацював керманичем призабутого київського ЦСКА і торік прийняв «Оболонь». До нього «пивовари» кілька сезонів поспіль намагалися повернутися до елітного дивізіону, який залишили у 2005 році. Втілити мрію в життя «зелено–білим» вдалося лише з приходом на тренерську лаву екс–півзахисника збірної України, причому Максимов підвищив своїх підопічних у класі з першої ж спроби. Тепер перед «Оболонню» стоїть набагато складніше завдання: втриматися в прем’єр–лізі. Кореспондент «УМ» зустрівся з наставником команди на базі в Бучі та розпитав, за рахунок чого клуб може втерти носа скептикам, котрі прогнозують дорогу «Оболоні» до нижчого дивізіону. Торкнулися ми в розмові й інших цікавих питань.