Утопилося в зелені садів моє рідне село Переяслівка, що на Ніжинщині. По околиці крізь хащі пробивається колись повноводна і неспокійна річка Остер, що й нині, під час повені, затоплює пойми й луки. Вікові дерева в прилеглому гаю є свідками минулого часу, коли пан–ліберал Глібов піклувався не тільки про впорядкування власного маєтку та паркового гаю, а й дбав про добробут жителів Переяслівки — щоб була залізниця, пряма дорога з твердим покриттям до міста Ніжин, щоб була школа в селі та інше. Старожили, за переказами, добрим словом згадують того пана...
Село має давню історію. Ще татаро–монголи в період нашестя будували переправу через річку і гонили свої табуни на випас біля села. В селі зупинялися козаки Богдана Хмельницького. Огірки, що вирощували на цих землях, полюбляла цариця Катерина — посилала обози за цим овочем.
Сьогодні продукція, вирощена на землях Переяслівки, розходиться не тільки по Україні, а й за її межі — це знамениті «Ніжинські огірки». Слава про них та їхню смакову цінність обумовлена особливим природним мінеральним складом ґрунту в нашій місцевості. Вирощені на інших землях ніжинські огірки відрізняються й поступаються за смаковими та харчовими цінностями.
Ось чому підприємці корпорації «Фоззі» облюбували земельні паї жителів Переяслівки і вже кілька років «косять» огірки спеціальними німецькими комбайнами, що нагадують літальні апарати. Все це виглядає досить приємно і навіть фантастично. Заради такої «затії» навіть приміщення нової двоповерхової школи звільнили від школярів, віддали під гуртожиток сезонним робітникам агрофірми «Фоззі». Учителів розпустили. Від такого «мудрого» рішення навіть знак «с. Переяслівка» не встояв, упав і десь зник. Тепер село ніби безіменне.
Упродовж усієї історії села доля й донині жартує над моїми земляками. Переяслівською школою називають школу в Мрині, за кілька кілометрів. Робітників агрофірми називають приїжджими, сезонними. Переяслівські огірки й надалі називають «Ніжинськими». Є надія, що якийсь сушений овоч назвуть «Переяслівський»...
Те, що корпорація «Фоззі» є причетною до відродження Переяслівських земель, дуже радує всіх нас. Це знак благодаті з небес. Щедро сіючий нехай щедро і пожинає.
Корпорація «Фоззі» — володар більш як 100 супермаркетів «Сільпо», десятків магазинів «Фора», аптек «Будь здоров», гіпермаркетів, гастрономів, Ніжинського консервного заводу, Снятинської птахофабрики та інших об’єктів. То чого такий солідний представник, крім того, щоб «косити» і «стригти» «зелень», узяв, але нічого не дав для соціального розвитку села Переяслівка і добробуту населення? Спокійно користується всім тим, що побудоване руками селян, більшість яких сьогодні — пенсіонери.
Техніка агрофірми розбиває асфальтове покриття об’їзної дороги. Про будівництво чотирикілометрової прямої дороги на Ніжин і не йдеться. Хіба тільки жителям села потрібний газопровід? Громада села звернулася з листом про посильну допомогу в будівництві газопроводу (шість кілометрів) ще торік — мовчання. Якщо агрофірма з’явилася тут не тільки, аби виснажити родючі землі, а потім усе залишити, то чому не розширяється виробництво з новими робочими місцями, щоб повернулися місцеві спеціалісти, хто має спеціальну сільськогосподарську освіту. Чому не будують гуртожиток, житло для спеціалістів, об’єкти сфери послуг? Чому живемо тільки сьогоднішнім днем?
Село Переяслівка — унікальне. Перш за все, це чудові, працьовиті й гостинні люди. Широкі виробничі можливості як для землеробства, так і для тваринництва, інших галузей, навіть паливної. Воно розташоване в зоні прекрасного природного ландшафту — ліси, гаї, озера, річки. Тут можна створити рекреаційні зони, зелений туризм, є зручний транспортний зв’язок.
На жаль, щороку стає все більше і більше порожніх хатинок. Я вірю, що село житиме, відновиться, відбудується — господарі не перевелися. Це звернення до всіх, кому не байдужа доля України і таких сіл, як моє рідне село Переяслівка.