«Урожай» для телекартинки

Позавчорашня робоча поїздка Прем’єр–міністра на Полтавщину цілком присвячувалась аграрній тематиці. Ключовою стала чи не найболючіша сьогодні для селян — зернова тема. Тож одразу після «протокольного» покладення квітів до пам’ятника Миколі Гоголю у Миргороді очільниця уряду оглянула кукурудзяні поля ЗАТ «Райз–Максимко» на території сусіднього Лохвицького району. Врожай тут із року в рік дозріває фактично вдвічі вищий за середньоукраїнський, відтак президент вітчизняного представництва «Райзу» Віталій Цехмістренко, запитавши, чи добре у Юлії Володимирівни з арифметикою, вчив її рахувати прибутки від цієї «американської» культури.

Саме він став головним гідом Прем’єрки, оскільки й надалі все відбувалося у володіннях того ж таки «Райзу» — компанії з канадським корінням, яка є одним із провідних гравців на світовому аграрному ринку (в Україні вона обробляє 150 тисяч гектарів землі). Справжньою родзинкою «польової» частини програми стало відвідання найбільшого у світі (!) «баночного» елеватора у місті Червонозаводське. Він уже діє й водночас добудовується до потужностей для зберігання зерна обсягом майже 400 тисяч тонн.

Зі згаданим елеватором у Червонозаводському сусідять виробничі корпуси ще одного гіганта — другого за проектною потужністю в Європі цукрозаводу, який узявся піднімати «з колін» усе той же «Райз». Саме в адміністративному приміщенні цього підприємства відбулася нарада з питань розвитку ринку зерна та його інфраструктури за участю урядовців, провідних аграріїв, трейдерів. Говорили на ній про справді важливі й пекучі проблеми, які, утім, добре відомі фахівцям. Дивувало інше. Насамперед «прем’єрські» підходи до їхнього вирішення. Адже сама Юлія Володимирівна неодноразово згадувала попередню «польову» нараду на Дніпропетровщині, яка відбувалася зовсім недавно. Говорили там фактично про те ж саме, проте відтоді змінилося, м’яко кажучи, небагато.

Тож і в Червонозаводському аграрії скаржилися на «скупість» зернотрейдерів. Останні ж нарікали на уряд, який не повертає їм ПДВ, тим самим нібито змушуючи «відіграватися» на селянах. Очільниця Кабміну алаверди вкотре «проштовхувала» власне «ноу–хау»: мовляв, ПДВ будемо відшкодовувати вчасно, але тільки тому трейдеру, котрий пред’явить офіційну довідку про закупівлю в селянина зерна за ціною, не нижчою за «продиктовану» урядом... При цьому, здається, й сама не сприймала всерйоз таку відверто «ручну» методику регулювання зерноринку, бо ж одразу зауважила, що, напевне, ніхто не втримає його «королів» від спокуси запропонувати аграріям у жнива по 600 гривень за тонну фуражного зерна (саме таке збіжжя становить левову частку врожаю насамперед із фермерських полів) замість визначеного «мінімуму» в 900 гривень. Зате лунають такі заклики й обіцянки Прем’єрки красиво...

Як і її наміри розрубати будь–які «гордієві вузли», вирішити всі проблеми черговими... нарадами. Скажімо, дві найближчі з них, присвячені проблемам цукрової галузі та транспортуванню зерна річками, очільниця уряду наказала своїм підлеглим підготувати вже до початку вересня. Сьогоднішні ціни на цукор, які «перевалюють» за сім гривень, вона назвала «спекулятивними». Однак, відповідаючи на запитання власкора «УМ», генеральний директор ЗАТ «Райз–Максимко» Юрій Колеснік зауважив, що з обіцяних урядом дотацій у розмірі 750 гривень на гектар посівів цукрового буряку вони, як і решта аграріїв, не дочекалися жодної копійки.

Прикметно, що навіть на висловлені на транспарантах заклики працівників місцевого спиртокомбінату втрутитися у ситуацію на їхньому підприємстві та повернути 500 родинам заборговану за два роки зарплату пані Тимошенко реагувала аналогічно. Мовляв, обов’язково розберемося, викличемо у Київ, кого потрібно, проведемо нараду «у вузькому колі»... Але ж ідеться про державне підприємство, на якому той же уряд фактично «поставив хрест», а відповідні «чолобитні» до Кабміну з Червонозаводського надходили неодноразово, були у столиці й «ходоки» звідси. Та чи когось це справді цікавить? Головне ж, щоб «картинка» перед телекамерами із черговими прохачами від робітників вийшла привабливою.