Як ми пам’ятаємо, кінофорум у Венеції негласно закриває щорічний парад великих і вагомих кінематографічних фестивалів. У Венеції немає кіноринку, як, приміром, у Каннах чи на Берлінале, тут не укладають ділові угоди, а підбивають підсумки року, структурують тенденції в кінопроцесі й просто насолоджуються гарним кіно.

Ренні Харлін — американський режисер фінського походження — відомий за роботами над «страшилками» і бойовиками, який зняв знаменитого «Скелелаза» із Сильвестром Сталлоне. Але, за зізнаннями режисера, він завжди мріяв знімати «серйозні фільми». Така нагода трапилась йому кілька тижнів тому, коли до рук потрапив сценарій фільму про минулорічний збройний конфлікт між Грузією та Росією. Подробицями майбутньої роботи Харлін поділився з американським виданням Variety.

Літо — пора фестивалів. Коли «гримнула» криза, багато хто пророкував різке зменшення гравців у фестивальному секторі вже цього літа. Але —парадокс! — гравців майже не поменшало, особливо тих, хто встиг заробити добру репутацію в попередні роки. Хоча фестивалі й не думали згортати свою діяльність через брак коштів і відвідувачів, найприкметнішою ознакою поточного сезону є суттєве зниження кількості відвідувачів, а також — кілька скандальних провалів через стратегічні помилки в організації імпрез. Але з кризою це пов’язано лише частково.

Навпроти сидить Софія Майданська. Вона перебирає книжковий стосик. Приязно, блакитнооко дивиться. Натхненно і розлого розповідає. Вдумливо інтонує. Їй притаманна меланхолія. Ба більше, меланхолія личить Софії Майданській. Як і її текстам. А тепер письменниця граційно жартує, смішинка грає у великих очах. Пригадується прочитана перед тим книга «Провідна неділя». Елегійно–медитативна, ніжна, тривожна проза. До цих текстів хочеться дібрати саундтрек. Щось класичне, поліфонічне, мінливо–настроєве... Кажуть: «скрипка плаче». Але мінор Софії Майданської — флеровий і наче осяйний.

«ОТ Я ВСЯ — Я СВЯТО, або Віхола лохів» — перший прозовий роман поета, перекладача і журналіста, відомого своїми матеріалами–розслідуваннями. Перший тираж книжки розпроданий за чотири місяці, а презентації «роману для високочолих майже без убивств» пройшли з успіхом у кількох містах і набули широкого розголосу.