Газ так не руйнує: з п’ятиповерхівки вирізали шматок, як з торту.
Минуло сім із половиною місяців відтоді, як у курортній Євпаторії пролунав вибух, що забрав життя 27 людей. Під час порятунку мешканців з–під завалів на місці НП перебували керманичі держави — Президент Віктор Ющенко та Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Надавалася перша допомога, підраховувалися збитки, було створено урядову комісію з розслідування причин НП. Менш ніж за місяць потому, видаючи перші ключі від нових квартир постраждалим євпаторійцям, Прем’єрка більше говорила про покарання для винуватців трагедії. І додала, що наразі перевіряють на безпеку підвали всіх багатоповерхівок по країні. Вже тоді стало зрозуміло, що урядовці не бажають розглядати жодну версію вибуху, яка не збігається із офіційно затвердженою. Мовляв, у підвалі будинку стався витік газу та кисню з балонів, які безвідповідально залишили там комунальники. Їх і треба карати...
Утім євпаторійці в це вірити не бажали. Міськрада запросила незалежного експерта — відомого фахівця з вибухонебезпечних речовин Володимира Захматова. Згодом його ж рекомендували й у апараті РНБО. Уже на місці професор Захматов дійшов висновку: п’ятиповерхівку зруйнував не газ, а потужна вибухівка. Втім прислуховуватись до фахівця, якого часто запрошують як експерта на місця НП у Європі, вітчизняні можновладці не бажають.
Тим часом справа про вибух у Євпаторії дійшла до суду, але, побоюючись масових безладів у Євпаторії через людське невдоволення офіційною версією уряду, процес перенесли до Сімферопольського райсуду. На засідання Феміди вже місяць не може потрапити і незалежний експерт Захматов. Під різними приводами служителі Феміди не запрошують його до зали. Адже вже є гарний ланцюжок: висновки урядової комісії, напрацювання прокуратури з трьома обвинуваченими «цапами–відбувайлами» з комунального підприємства. Лишилося поставити крапку в суді. Натомість версія Захматова вимагає починати все з початку. Тож виходить, що за істину має заплатити роками ув’язнення простий електрогазозварник, який щось там белькоче про пусті балони? І байдуже, що у підвалі поруч із балонами вціліли лампочки та акваріум.
«Зварювальника треба судити, бо балони, хай і пусті, у підвалі кидати не слід, — зазначає «УМ» професор Володимир Захматов. — Але він не винен у загибелі людей! Причина вибуху зовсім інша, а його епіцентр був не у підвалі».
Володимир Дмитрович детально знайомить зі своїм експертним висновком, демонструє цілий стос фотографій із місця НП. «Дивіться, на цій фотографії видно, що руйнування мають вигляд, ніби з будинку вирізали шматок, як з торту, — каже пан Захматов. — Якби це був газ, то будівля склалася б, немов картковий будиночок. Так, як це було у Дніпропетровську».
Крім цього, за словами пана Захматова, характер та обсяг руйнувань засвідчує, що епіцентр вибуху був зовсім не у підвалі, а в одній з кімнат квартири на другому поверсі! На його думку, це підтверджує аналіз руйнувань будівельних конструкцій стін, вікон та навколишніх приміщень, які постраждали від вибухової хвилі. На перших фото після вибуху видно, що вибухова хвиля викинула з квартири чавунну батарею, яка пролетіла над сусіднім магазином і впала на проїжджу частину. Якщо простежити траєкторію за математичними розрахунками, то все підтверджує її політ саме з другого поверху.
Не вдаючись у детальні розрахунки вченого, зауважимо, що Володимир Захматов розрахував, що для того, щоб стався вибух саме такої руйнівної сили, потрібно було або два мішки тротилу (загалом 60 кг), або мішок–півтора гексогену (45 кг), або 4–5 мішків амотолу (70—100 кг), або 5–7 стандартних мішків амоніту (90—130 кг). До речі, гексоген є найулюбленішим у терористів, бо схожий на цукор і тому не викликає зайвих питань.
Цікаво, що, за словами свідків, які не були враховані слідством, але яких уважно вислухав професор Захматов, а також чиновники міськради Євпаторії, у тій квартирі житло орендували якісь кавказці. Одна жіночка навіть пригадала, що за місяць до вибуху ці квартиранти тягнули до квартири мішок. «А що то у вас, цукор? — зацікавлено спитала сусідка й отримала ствердну відповідь. — А з чого ж ви варення робитимете? Сезон же завершився!». Кавказці відповіли здивованій жінці, що в них «є ягідки спеціальні».
Якщо лише припустити, що під стіною у квартирі дійсно лежав гексоген, а його вибух стався через необережність самих квартирантів (недопалок чи іскра), тоді експертні висновки професора Захматова отримують зайве підтвердження. Як там опинилася вибухова речовина, чому стався вибух тощо — це вже питання, які мало б з’ясувати слідство. Але навіщо, коли є версія про газ із підвалу, яка влаштовує і урядовців, і правоохоронців, і, очевидно, суддів.
«У європейських державах висновок незалежного експерта цінується значно вище, ніж офіційний, бо чиновник може піддатися тиску і прийме позицію держави, — обурюється Володимир Захматов. — А тут мене і слухати не бажають. Кажуть, ви не є судовим експертом, а те що я доктор наук саме з цих питань, їм байдуже!».
Цікаво, що захисники заарештованих у справі про вибух будинку звинувачують прокуратуру у фальсифікації справи. За словами адвоката Марка Бен–Наіма, справу підганяють під версію, озвучену керівництвом Кабміну, і жоден слідчий не намагається з’ясувати, хто ж саме мешкав у квартирі №23, де, за твердженням Захматова, і був епіцентр вибуху.
Володимир Захматов також проаналізував обвинувачувальне заключення прокуратури і дійшов висновку, що воно не витримує критики. У власному аналізі з дванадцяти позицій, який він надав у розпорядження «УМ», професор каменя на камені не залишив від «газових» обвинувачень прокуратури та даних судових експертів.
«От найяскравіша «нестиковка»: за офіційною версією урядовців, газ із балонів, що перебували у підвалі, витікав із п’яти до дев’яти годин вечора, — зазначає Володимир Дмитрович «УМ». — Але в тім підвалі був старий холодильник, у якому за цей час неодноразово спрацьовувало реле й давало електричну іскру. Тобто газ не міг зібратися у кількостях, потрібних для вибуху, — він би час від часу мав згорати. Могла бути гарна пожежа, але не вибух та руйнування будинку».
За словами професора, який неодноразово бував у «гарячих точках» і надивився усякого, не характерними для вибуху газу є й причини загибелі одних і поранення інших мешканців. «Вибух газу за нищівною силою дорівнює об’ємному боєприпасу чи вакуумній бомбі, — каже пан Захматов. — Тому в мешканців мали б бути контузії, опіки, розірвані барабанні перетинки, але, за словами медиків, що надавали допомогу постраждалим та робили судмедекспертизи загиблих, таких поранень не було. Люди загинули не від вибухової хвилі газової суміші, яка не дає шансів на порятунок, а від затискання будівельними конструкціями! А це характерно саме для вибухових речовин, того ж тротилу чи гексогену, але не для газу. Бо коли вибухає тротил, людей поруч з епіцентром вибуху розриває на шматки — і знайти їх серед зруйнованих конструкцій практично не можливо, а от у сусідніх квартирах люди гинуть лише від уламків будівлі».
І наостанок. Чимало людей висловлювалися проти версії вибуху, але їхні свідчення (навіть свідчення лікарів про характер травм постраждалих) чомусь виключили з матеріалів справи.
Володимир Захматов — доктор технічних наук за фахом «фізика горіння і вибуху» та «технологія вибухових речовин і боєприпасів», член Національної академії наук України. Професор кафедри спеціальних операцій Академії управління МВС. Брав участь у розслідуванні вибухів більш ніж на трьохстах об’єктах, у тому числі на військових складах і хімічних заводах. Зробив низку відкриттів в області вибухотехніки.
Пізно ввечері 24 грудня 2008 року в Євпаторії в результаті вибуху було зруйновано два під’їзди п’ятиповерхового житлового будинку по вулиці Некрасова, 67. У зруйнованих секціях мешкали 62 людини, загинуло — 27, врятовано — 21 мешканця. За версією Кабміну, причиною вибуху стала наявність у підвалі багатоповерхівки балонів із киснем та газом. На ліквідацію наслідків вибуху держава виділила 70 млн. грн.
19 травня 2009 року прокуратура Криму направила в Євпаторійський міський суд кримінальну справу за фактом вибуху будинку. Втім невдовзі справу забрав на розгляд Сімферопольський райсуд. Матеріали справи складаються з 41 тому, мають півсотні експертиз та допити восьми сотень свідків. Обвинувачення пред’явлені начальнику і майстру комунального підприємства «Житловик–1» згідно з ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК (порушення правил безпеки, службова халатність) та електрогазозварнику — за ч. 2 ст. 119, 128, 196 КК (вбивство з необережності, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, необережне знищення або пошкодження майна). Усіх обвинувачуваних заарештовано, свою вину вони не визнають.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
