У радіопередачі «Культура» почув, що українську письменницю Галину Тарасюк виключили з СПУ. Це призвело то дого, що вона втратила також місце роботи. Це — зрозуміло, адже газета «Літературна Україна», де працювала Галина Тимофіївна, є органом Спілки письменників України. Не зрозуміло інше, як таку відому поетесу, прозаїка, перекладача, яка відстоює чесну і правдиву громадянську позицію, шанує етичні норми красного письменства, раптом позбавили членського квитка СПУ.
Мені це болить, бо люблю цю письменницю. Щедро обдарована Всевишнім, Галина Тарасюк трохи і наша, буковинська, письменниця, адже саме в нас, у Чернівцях, змужнів її талант як журналістки, а згодом — майстра довершеної інтелектуальної художньої прози.
Високо оцінюють її творчість письменники Борис Олійник, Юрій Мушкетик, політик Олександр Мороз, та, власне, не варто називати всіх прихильників її творчості, досить лише перегорнути останню сторінку її роману «Між пеклом і раєм»: «Пастирю і наставите, преподобний і богоносний Отче наш Антонію, чому ти не допоможеш мені розгадати таємницю української душі, таємницю нашої малості й величі?..»
Ловлю себе на думці: як же по–українськи — все розуміти, обурюватися, пересотувати словами вочевидь брудні явища нашого життя і... поволі миритися з тим усім, із людьми, які це сотворяють. Замість того, щоб зупинити зверхника–керівника, який принижує гідність Людини.
Галина Тарасюк вважає, що в наш час, коли олжа — у законі, а безчестя возведено в ранг доблесті, тільки Духовність і Мораль, Совість і Культура допоможуть нам вибратись із глухого кута, захистять нас від варварства, дикунства і невігластва.
Українська нація справді хвора. Її потрібно лікувати правдою, вважає Галина Тарасюк, тому й написала в «Літературній Україні», що хоче знати всю правду про наслідки оренди спілчанського майна. Це і стало причиною того, що її виключили зі Спілки з формулюванням «за аморальність», а головного редактора «ЛУ» Михайла Сидоржевського — «за недогляд». І «Літературна Україна» того тижня не вийшла. Чи це не дискредитація демократії і свободи слова? Чи, може, ми живемо в тоталітарній державі?
Я, як громадянин і читач, поціновувач художнього слова, маю право знати правду і сказати: гей, ви, там, нагорі, схаменіться! Та певне краще, ніж сказала Галина Тарасюк, не скажеш: «Я не картаю цих людей, я їх ридаю».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
