Півстоліття тому 65% сінгапурців жили в халупах, зараз країна забудована високотехнологічними палацами.
На тлі пустослів’я українських політиків, які ледве не щодня обіцяють нам «український прорив», досвід державного будівництва маленького Сінгапуру просто вражає. Країна, абсолютно позбавлена природних ресурсів, завдяки політичній волі і цілеспрямованості керівництва увірвалася до світової еліти. Інше «диво», яке Україні й не снилося, — повна перемога над корупцією.
Міжнародний аеропорт Чангі — найкрасивіший і найекзотичніший у світі. Згідно з проведеними недавно опитуваннями, саме повітряні ворота Сінгапура викликають найбільше схвальних відгуків серед пасажирів. Чангі 19 разів визнали найкращим аеропортом світу і лише за 20 років — з 1987–го по 2007–й — він отримав понад 280 нагород. Сінгапур зустрічає прибульців нестерпною спекою і тропічною вологістю. Щоб ознайомитися з визначними місцями міста — як–то легендарний готель «Раффлз», лев–русалка Мерліон, парламент, китайський та індійський квартали — вистачить і одного дня. Туристам для вдоволення цікавості цілком вистачає монументальних споруд, а ось тисячі інших людей приїжджають до крихітної країни вчитися та переймати унікальний досвід побудови нового суспільства.
«Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися разом», — говорив свого часу Редьярд Кіплінг. Однак історія кінця ХХ століття похитнула справедливість цієї тези. Та й хіба ж міг письменник передбачити наслідки такого явища, як глобалізація.
Історично Сінгапур майже півтора століття перебував у сфері впливу Лондона. При всій суперечливості британського колоніалізму варто визнати: британці скрізь впроваджували технічні і соціальні досягнення метрополії — від організації пошти до структури парламенту, від військового порядку до системи освіти. Кожна постколоніальна територія скористалася британським спадком по–своєму. В Австралії чи Новій Зеландії переселенці збудували країни–дублікати Англії, а в Сінгапурі британський досвід наклався на східний менталітет. І з того вийшов… перший азіатський тигр.
Якщо арабські країни піднялися з піску завдяки дармовим нафтовим доларам, то тут багатство накопичено завдяки копіткій праці. Країна–місто перебувала ще під британським наглядом, коли 1959 року до влади прийшла Партія народної дії на чолі з успішним адвокатом Лі Куан Ю. У навколишніх країнах палали війни (В’єтнам) та проводилися жорстокі соціальні експерименти (Китай, Камбоджа), а Лі Куан Ю, маючи за плечима університет Кембриджа, взявся перетворити Сінгапур на розвинену країну.
Сьогодні, прогулюючись серед безлічі хмарочосів і позираючи на блиск вітрин, неможливо уявити той спадок, який отримало нове керівництво країни. Але історія безстороння: «У халупах із дощок, покритих пальмовим листям, проживало 65% сінгапурців, які займалися рибальством, а іноді й піратством. 40% населення не вміли ні читати, ні писати. Державний апарат пронизувала корупція, бізнес контролювали мафіозні «тріади». Навіть воду і будівельний пісок завозили з–за кордону».
Спроби щось змінити у країні наштовхнулися на корупцію та відсталу економічну систему. Лі Куан Ю чудово розумів, про що йшлося. «Корупція — одна з рис азійського способу життя. Люди відкрито беруть хабарі й це — частина їхнього життя, — констатував він і одразу визначив орієнтир, від якого вже не відступився: — Найголовніше — мати чисту центральну владу. Якщо люди нагорі не є прикладом моральних стандартів, які вони впроваджують на нижчі рівні влади, щось зробити дуже важко».
Корупція має різні форми: хабарі, дарунки, розкрадання бюджету, шантаж, зловживання службовим становищем. У політиці — купівля голосів, незаконні надходження до виборчих фондів, лобіювання інтересів у парламенті шляхом підкупу. Щоб убити такого багатоголового дракона, керівник держави виробив «логіку боротьби проти корупції». «У мене непохитний характер. Якщо я переконаний у чомусь, досягатиму мети, вкладаючи у справу всього себе, навіть коли відчую, що всі проти мене, а земля тікає з–під ніг», — не приховував рішучості Лі Куан Ю.
«Найпростіший спосіб зупинити корупцію — мінімізувати можливості чиновників діяти на власний розсуд, тобто зменшити кількість підписів під документами».
У країні максимально спростили процедуру прийняття рішень і усунули можливість подвійного прочитання законів, встановили для всіх зрозумілі, прозорі правила з мінімальною дозвільною системою, ліквідували зайві адміністративні бар’єри для розвитку економіки.
«Неминучість покарання — перший стримуючий корупцію чинник. Заходи повинні стосуватися обох сторін: і тих, хто дає хабарі, і тих, хто їх бере. Ні міністр, ні член парламенту не можуть стояти понад законом».
Для контролю створили спеціальний орган — Бюро з розслідування корупції у вищих ешелонах влади, керівник якого безпосередньо звітував перед прем’єр–міністром. Ніхто не міг втрутитися у розслідування. Коли на хабарництві спіймали міністра національного розвитку Де Цзінвана, то після серйозної розмови з Лі Куан Ю винуватець пішов додому і... наклав на себе руки.
Розслідування проводилися навіть проти родичів глави держави. Викритих чиновників засудили до смертної кари або багаторічного ув’язнення; дехто з них покінчив життя самогубством або втік із країни. Були жорстоко придушені «тріади» — мафіозні угруповання. Страти корупціонерів і мафіозі продемонстрували серйозність намірів влади.
Лі Куан Ю зазначав: «Було б нереалістично чекати, що талановиті люди пожертвують своєю кар’єрою і сім’ями заради суспільства, яке часто не цінує їхніх зусиль. Ми вирішили платити державним службовцям зарплати, які вони могли б заробити в приватному секторі. Якби країною керували не найкращі фахівці, наша історія закінчилася б посереднім урядом, незадовільною грошовою політикою і корупцією». На посади суддів запросили найкращих юристів, яким підвищили зарплати до кількох сотень тисяч доларів на рік. А міністрам і вищим посадовим особам платили ставку на рівні успішних приватних адвокатів і банкірів. Сьогодні прем’єр Сінгапуру — найбільш високооплачуваний державний службовець у світі (на другому місці — президент США).
«Державні посадовці повинні щорічно звітувати про своє майно і активи. Прокурор має право перевіряти будь–які банківські рахунки осіб, підозрюваних у корупції».
Згідно з рейтингами міжнародної організації Transparency International, Сінгапур — одна з найменш корумпованих країн світу.
«Боротьба з корупцією, верховенство закону і прозорість економічних умов дуже цінуються міжнародними інвесторами».
Не секрет, що корупція стримує інвестиції, уповільнює економічне зростання, спричиняє бідність й істотно обмежує можливості боротьби з нею. Щоб побороти бідність, країна потребувала іноземних інвестицій: «Ми просто зі шкури лізли, аби залучити в нашу країну кошти і виробництво», — згадував Лі Куан Ю. 1968 року до Сінгапуру прийшли перші американські компанії, які заклали фундамент високотехнологічної промисловості Сінгапуру. Нині країна — провідний виробник електроніки у світі.
Коли Лі Куан Ю став прем’єр–міністром Сінгапуру, йому було лише 36 років. Свій пост він обіймав 31 рік (1959—1990), перетворюючи залізною рукою країну–карлика на економічного і соціального гіганта.
«Найбільше нам потрібні стабільність, визначеність і безпека, — казав він. — Демократія не працює в умовах хаосу. Закони не діють, коли немає порядку. Важливо пам’ятати, що для створення політичної конкуренції і вільних ЗМІ потрібно, аби 40—50% населення належали до середнього класу, тобто мали щомісячний дохід до п’яти тисяч доларів і добру освіту. Скажімо, на Філіппінах освічених людей з нормальними доходами лише 15%. І що з того, що країна має вільну пресу? Там же панує цілковитий безлад, щодня вибухають скандали».
Лі Куан Ю сформував середній клас не лише завдяки підвищенню доходів населення, а й за рахунок програми будівництва доступного житла, забезпечивши кожному громадянинові частку в багатстві країни. Він створив суспільство домовласників, а не орендарів житла: «Це робить людей патріотами. Батьки повинні мати той отчий дім, який захищають їхні сини, служачи в армії Сінгапуру. Якщо в сім’ї солдата немає свого будинку, він не захищатиме майно заможних».
Крім того, не забували і про роль освіти. «Ми відбирали і відправляли кращих випускників наших шкіл до провідних університетів Великої Британії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Німеччини, Франції, Італії, Японії, США. Ми виростили власних підприємців, які заснували процвітаючі компанії», — зазначав лідер країни.
Щоправда, правозахисні міжнародні організації критикують Сінгапур за порушення прав людини, диктат правлячої партії, обмеження свобод. Але в колишнього керівника Сінгапуру своя думка: «Західні журналісти вважають, що ми маємо бути абсолютно такими, як вони. Однак у нас інше історичне минуле й інші соціальні цінності. Саме вони й сприяли швидкому зростанню економіки. Так, у нас впроваджена смертна кара. Але якби ми її не мали, то стали б центром злочинності та перехрестям світової наркоторгівлі».
За роки незалежності Сінгапуру ВВП на душу населення зріс із 400 доларів до майже 28 тисяч. Країна є четвертим у світі фінансовим центром після Лондона, Нью–Йорка і Токіо, а також найбільшим науковим центром Південно–Східної Азії. Британська «залізна леді» Маргарет Тетчер недавно зізналася: «Перебуваючи на посаді прем’єр–міністра, я читала і аналізувала кожну промову Лі Куан Ю. Він уміє розвіяти пропагандистський туман і гранично ясно висловити свої погляди на головні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання. Він жодного разу не помилився».
Сьогодні у східній Азії що не країна — то тигр. Але «шинель», з якої вони всі вийшли, — крихітний клаптик землі на півдні Малайського півострова всього за 136 кілометрів від екватора. До речі, у перекладі слово «Сінгапур» означає «Місто Лева», тобто, по–нашому, — Львів.
* Порушення громадського порядку в Сінгапурі суворо карається. Штраф за плювок на землю — 500 доларів. На таку ж суму вам доведеться розкошелитись за паління у громадському місці і спробу викинути сміття під ноги.
* Кожен автомобіль має внутрішню сирену, яка оглушає водія, коли той перевищує швидкість у 80 км/год.
* За грабіжництво, насилля, наркотики, хабарі карають найвищою мірою — через повішання. За легші злочини передбачено покарання батогом.
* Аби зробити сінгапурців розумнішими, Лі Куан Ю запровадив правила вибору партнерів. Чоловіки, які одружуються з жінками, що мають вищу освіту, отримують нагороду. Жінки без вищої освіти, які заводять другу дитину, платять штраф.
* Оптимальним вважається дві дитини на сім’ю. Тому в родини, які вже мають двійко дітей, щовечора телефонують поліцейські, нагадуючи про необхідність прийняти протизаплідну таблетку або дістати з шухляди презерватив.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
