За збігом обставин, між етапами «королівських перегонів» у Будапешті й Валенсії — цілий місяць, тож Міхаель Шумахер повертається не «з корабля на бал», а має достатньо часу, аби заново призвичаїтися до ролі пілота «Формули–1», потренуватися, владнати необхідні формальності. Британська газета «Міррор» повідомляє, що лише за «Гран–прі Європи» «Червоний барон» отримає небувалий гонорар у розмірі 3,5 млн. євро — тобто більш ніж по мільйону за змагальний день! Причому більшу частину цієї суми заплатить Шумахерові не сама команда «Феррарі», а спонсори — вони вже задоволено потирають долоні, спостерігаючи за сплеском інтересу до «Ф–1».

Третій тур вітчизняної першості визначив одноосібного лідера. Чинні чемпіони гросмейстерськи здолали «Кривбас» та окупували першу сходинку турнірної таблиці, демонструючи надрезультативну гру. 14 м’ячів за перші три гри в попередніх чемпіонатах не забивав ніхто. Натомість «Шахтар», як і в фіналі Кубка країни, знову не спромігся подолати «Ворсклу».

Намітилася цікава тенденція серед захисників: у третьому турі поспіль хтось із них вражає свої ворота...

У той час, коли в римському басейні «Дель Нуото» чи не в кожному фінальному запливі оновлювали світовий рекорд (завдяки високотехнологічним костюмам їх встановили аж 43), для українців успіхом вважалося потрапляння до півфіналів. Цим «досягненням» відзначилися Олег Лісогор, Дарина Зевіна та Ігор Борисик. Залишившись без медалей на минулій Олімпіаді, наша збірна продовжила сумну традицію й тепер на Апеннінах. Для України цей чемпіонат став одним із найгірших — без нагород зі світових форумів «синьо–жовті» востаннє поверталися в 1994 році.

Перемога нашої юніорської збірної на домашньому Євро — це, безсумнівно, великий успіх. Досі ще жодна з наших національних команд «спорту номер один» будь–якого віку гравців таких вершин не досягала. З іншого боку, зрозуміло, що цим молодим хлопцям лише належить утвердитися в дорослому футболі, аби їх не спіткала доля загубленого покоління срібних призерів континентальної першості–2000 серед 18–річних, із яких практично ніхто не доріс навіть до рівня зірки чемпіонату України. На слуху хіба прізвища нинішніх дніпропетровців Олексія Беліка та Богдана Шершуна. Тепер — увага на інші імена: Гармаш, Коркішко, Петров, Рибалка. Власне, на всю команду, яка позавчора перемогла у фіналі неабикого, а самих англійців, і відзначила успіх під звуки вічного хіта «Ми чемпіони!» групи «Квін».