— Анастасіє, і школу, і театральний інститут ви закінчили з найвищими оцінками. Це у вас сформувало комплекс відмінниці?
— З садочка мене привчили, що вчитися — це легко і просто, тому я із задоволенням робила всі уроки й виконувала завдання. Але мої відмінні оцінки у школі урівноважувала зовсім не відмінна поведінка (мене не раз виганяли із класу, весь щоденник був червоним від скарг учителів), тому ніякого комплексу не могло бути.
— Залишаючи після другого курсу університет будівництва й архітектури, ви побилися об заклад із бабусею, що вступите до театрального інституту. Розкажіть про бабусю, з якою можна закластися.
— Це найкраща бабуся у світі, яка була мені найліпшим другом. Вона єдина з нашої будівельно–інженерної сім’ї, хто вважав, що дівчинці, яка все дитинство співала, виступала на сцені, не варто йти в будівельно–архітектурний університет. А моя мама й донині переконана, що акторство — це прекрасно й цікаво, але як основна професія — це якось незрозуміло, краще вміти щось робити конкретно–матеріальне.
— Уже після третього курсу театрального інституту ви почали працювати на ТБ. Які причини раннього працевлаштування?
— На третьому я стала вже ведучою. А почала працювати ще на другому — асистентом режисера. Я тоді вже жила сама, не хотіла сидіти на шиї в мами. Не можу сказати, що мріяла про телебачення: мені запропонували — я погодилася. Уже тоді розуміла, що жити, працюючи тільки в театрі, дуже складно матеріально. А телебачення — одне з тих небагатьох місць, де актор може себе реалізувати і нормально заробляти.
— Спочатку глядачі побачили вас ведучою вранішньої програми на «Ентер–музиці», далі — ОТV, «Інтер», «Підйом» на «Новому каналі». А потім — випуски «Погоди». То було пониження телерангу?
— Про підвищення чи зниження статусу можна говорити, як на мене, коли йдеться про авторську програму. Після власного проекту, напевно, складно перейти на щось на кшталт «Погоди». Гадаю, це взагалі неможливо. У мене ж такого не було, тому я свій прихід у «Погоду» не сприймала, як якусь зміну статусу. Це просто інша робота в кадрі, своєрідна нова роль. До того ж спокійна — на противагу «Підйому», де потрібно було трохи не щохвилини імпровізувати. Взагалі, після переформатування «Підйому», коли я перестала бути ведучою вранішнього блоку, мені було соромно отримувати зарплату на «Новому каналі» й нічого не робити. Правда, через деякий час досить одноманітного озвучування інформації про температурні показники виникло бажання робити щось цікавіше.
— Ведучою «Ексклюзиву» ви стали, «заскочивши в останній вагон», коли на каналі майже визначилися з кандидатурою. Продемонструвати свої якості, які переважили 99–відсотковий вибір, вам вдалося завдяки чи всупереч тому, що шансів майже не залишалося?
— Коли збиралися запускати «Ексклюзив», на каналі уявляли програму, подібну «Максимуму», де, зокрема, ведучий мав говорити жорстко — не так, як ведучий «Погоди» чи «Підйому». Тому мене ніхто не уявляв у форматі таких новин. А я, як будь–який актор, розуміла, що зіграти таку роль (є текст, ти його маєш озвучити потрібною інтонацією) — найпростіше завдання. Я нічого не втрачала — просто пробувалася. Іти, боротися, з кимось спеціально знайомитися — це не моє. Хоча за мою неактивність мені часто дорікають друзі.
— Останнім часом в «Ексклюзиві» досить часто з’являються сюжети про проекти, організовані «Новим каналом». На вашу думку, вони доречні?
— А в чому ви вбачаєте недоречність? «Ексклюзив» завжди намагається розповісти про найяскравіші та найсвіжіші події, про сенсації. Шоу–бізнес у цьому, зазвичай, займає основну позицію. Зараз найяскравішою подією для українського шоу–бізу і для усіх, хто ним захоплюється і мріє стати його частиною, є «Фабрика зірок–3». І запускають це шоу на Новому каналі. Отже, все логічно і доречно.
— Ви задоволені роллю просто ведучої чи могли б осилити більший обсяг роботи у програмі?
— Я не дуже люблю розважальне телебачення, хоча розумію, що багато хто очікує від ТБ саме видовищ. Минулої осені ми з командою зробили пілот розважально–пізнавальної програми. Мені не соромно показати його будь–кому, наша робота сподобалась керівництву, але проекту на той момент не знайшлося місця у сітці каналу. Таке буває. Але я не втрачаю надії.
— Що більше до вподоби — робота на телебаченні, в театрі чи в кіно?
— На телебаченні я виконую роль ведучої, у театрі й кіно — інші. Усе цікаво, ніщо не стикається лобами. У театрі обожнюю нетрадиційні режисерські прочитання театральної класики, як то було у виставі «Ромео і Джульєтта» чи в «Трьох сестрах» у театрі «Ательє 16». Проте життя винятково у театральному середовищі, де дійсно треба служити театрові, я, на жаль, не уявляю. У кіно моє найбільше захоплення — від роботи над серіалом «Загін». Може, тому, що це поки — найбільша моя робота в кіно.
— Ви не раз були задіяні у рекламних проектах. Чи є щось, що б ви відмовилися рекламувати? І чи є заходи, на яких ви відмовляєтеся бути ведучою?
— Ще у студентські роки я знімалася у рекламному ролику Партії зелених, але зараз однозначно не хочу долучатися до політичної реклами. Презервативи, прокладки — не бачу нічого крамольного у рекламі цих товарів. Але якась маячня — ні. Зараз на рекламу я уже дивлюся як на мистецтво, тому важливий і зміст, і візуальне наповнення.
Стосовно ведучої заходів, то не розумію, як може чужа людина бути тамадою на весіллі: і своє сама вела, і від пропозиції тамадувати в інших відмовляюся. Відкидала пропозицію бути ведучою вечорів у казино. Спробувала — і відмовилась.