Відпочити у Хорватії і не втратити останні шорти

У парі з легендами про красоти Хорватії гуляють легенди про її дороговизну. Це і правда, і не зовсім. Легенда «дуже дорогої Хорватії» з’явилася багато в чому завдяки тому, що україн­ські турфірми пропонують до цієї країни найдорожчі туристичні пакети. Я переглянув пропозиції кількох десятків турфірм і зателефонував до п’яти–шести з них, які пропонують Хорватію «найдешевше» — від 300 євро. На моє запитання, чи можуть вони запропонувати мені двотижневий тур до Хорватії за приблизно 600 євро (без харчування) на особу, на другому кінці дроту спочатку панувала мертва тиша, а потім льодяний голос сказав приблизно таке: «Ми можемо запропонувати вам однотижневий тур із дворазовим харчуванням за 1000—1200 євро, бо інших не маємо». У тональності голосів угадувалося: «Якщо ти такий бідний, то сиди вдома або їдь за свої 600 євро в будиночки під Бердянськом».

Краще обійтися без турфірми: купити авіаквиток, а на місці вибрати пропозицію по кишені. В інтернеті можна знайти найрізноманітніші цінові пропозиції щодо житла на Адріатиці: від п’яти євро за ніч у будиночку «зі зручностями на вулиці», який був збудований ще в часи Югославії, до найбільшої розкоші по 100 євро за ніч. Житло знайти неважко: у всіх курортних місцевостях його починають пропонувати вже на автовокзалах, а в містах будинки і вілли заклично обвішані табличками «Соби» («Кімнати») та «Апартмані» («Апартаменти»). Ціни також найрізноманітніші. Але до «щастя особистого вибору» вам не дістатися, бо до нього потрібно ще долетіти. І тут ви потрапляєте в лапи наших найбільш зажерливих круків — кількох компаній–монополістів на авіаринку України. Не буде перебільшенням сказати, що їхні послуги є одними з найдорожчих у Європі, а альтернативних лоукостів (дешевих авіакомпаній) на Адріатику просто не існує. Кількість охочих відпочити дешево в Хорватії відразу зменшується вдвічі, коли вони дізнаються, що за регулярний авіарейс «туди–назад» доведеться викласти приблизно 600 євро, а за чартер — приблизно 350 євро.

Авіакомпанії є також «голов­ним болем» турфірм, бо вони повинні автоматично вкладати в ціну туру вартість за авіачартер, на якій нічого не заробляють. А можуть ще й штрафні заплатити, якщо не заповнять усі місця в чартері. Ціна авіабілета часто перевищує вартість решти послуг турпакета. А в цьому «всьому іншому» левову частку становить житла і харчування. І саме на ній заробляють турфірми. Якщо житло вже зовсім дешеве, та ще й без харчування, то і заробіток турфірми «з голови» мінімальний — від 10 до 50 євро. Приймаюча сторона також неохоче йде на варіант «без харчування», бо на обідо–вечерях заробляє не менше, ніж на самих ліжках у готелях. Тож недарма останнім часом лавиноподібно зростає кількість пропозицій «все включено». Людина просто не в змозі з’їсти і випити на таку суму, на яку там «включено». Тож продаж турпакета з «їсти–пити» ціною від 1000 до 2000 євро за тиждень (навіть два) на одну особу є мрією турфірми, оскільки вона заробляє на ньому 100—200 євро.

На щастя, турфірм, на відміну від авіакомпаній, густо–прегусто, і в керівників деяких із них є здоровий глузд продавати і дешеві турпакети, заробляючи на них свої 20—30 євро. Таку й мені вдалося знайти. Чудова річ — конкуренція. У підсумку, задоволеними виявилися всі: фірма отримала своє, а я з дружиною — віллу на два тижні за 150 метрів від моря в одному з найкращих курортів Адріатики. Я не заздрив усім іншим попутникам, які зупинилися в кімнатках готелів «із харчуванням» у цьому ж місті за вдвічі–втричі вищу ціну. Ми ж мали у розпорядженні фактично двокімнатну квартиру з вітальнею, спальнею, ванною та кухнею, яка мала двокамерний холодильник і все інше, що має на кухні хороша господиня.

Найдешевші, але при цьому дуже комфортні вілли можна знайти в невеликих місцевостях і на островах, яких у Хорватії більше 1100. Але при цьому потрібно враховувати, що на відпочинку вам потрібні ще й культурні розваги та розваги для шлунка. У результаті позірна дешевизна казкових вілл у тихих місцинах і на островах обернеться суцільною нудьгою ввечері, а місцевий «Студенац» та єдиний поганенький ресторан на перехресті двох головних вулиць села, ціни в якому вищі, ніж на континентальній частині, «з’їдять» у вас всю заощаджену різницю за дешеву віллу. Наприклад, кухоль пива після спеки пляжу обійдеться вам в острівному ресторані у 25 кун, замість 10—15 кун на континентальній частині. Якщо брати континентальну частину, то найвищі ціни на вас будуть очікувати в південній частині Хорватії, в районі Дубровника, та на півночі пів­острова Істра, де вам на базарах конкурентами будуть італійці, скандинави та німці з дещо вищими фінансовими можливостями. Вибір місця відпочинку на континентальній частині також є питанням персональних смаків. Якщо ви віддаєте перевагу спокою, затишним напівпорожнім пляжикам та риболовлі по вечорах, то вам підійдуть численні вілли між великими курортними місцевостями. Там вам за добре обладнане помешкання на чотири особи зі спальнею, вітальнею та кухнею доведеться заплатити в розпал сезону в липні–серпні 50—60 євро за добу. За таке ж помешкання на чотири особи на популярному курорті неподалік від моря доведеться викласти від 80 до 100 євро за добу. Або ті ж 60 євро, але на більшій відстані до моря, коли дорога до пляжу буде забирати 15—30 хвилин.

КОРИСНА ПОРАДА

Де купити продукти?

Завдяки наявності кухні харчування обійдеться не дорожче, ніж удома. Це враховуючи те, що на відпочинку ми дозволяли собі значно більше, ніж удома. Збагачені досвідом попередніх перебувань за кордоном, ми не поспішали купувати продукти в першому–ліпшому магазині за будь–яку ціну. У Хорватії є кілька великих загальнонаціональних мереж маркетів, супермаркетів та гіпермаркетів. Найбільшими і з найнижчими цінами є гіпермаркети «Меркатор». Найбільшою суто хорватською торговельною мережою у складі маркетів, супермаркетів та гіпермаркетів є «Конзум». Їй наступає на п’яти інша хорватська мережа — «Томмі». Мережі цих маркетів представлені скрізь, починаючи з великих сіл і малих містечок. Їхня пропозиція є найдешевшою та найпривабливішою. Ці дві мережі запекло конкурують, тому щодня влаштовують якісь знижки–акції, щоб переманити до себе покупців, що виходить лише на користь останнім. У зовсім маленьких селах та місцевостях над дорогою, де відсутній «Конзум» чи «Томмі», знайшла свою нішу мережа «Студенац», таке собі хорватське «Сільпо». З огляду на провінційний брак конкуренції, її товарна пропозиція є більш дорогою.

Як дешевше дзвонити?

Не користуйтесь послугами наших монополістів зі стільникового зв’язку, бо їхня ціна — також одна з найвищих у Європі. У будь–якому кіоску з пресою можна придбати телефонну картку (мінімальна ціна — 15 кун), а вуличні телефони є скрізь. Телефонувати до України за такою карткою приблизно в п’ять разів дешевше, ніж через українських операторів стільникового зв’язку. Якщо подорожуєте з турфірмою, то не погоджуйтеся відразу ж на екскурсії «з російськомовним гідом». Може виявитися, що вони дорожчі, ніж екскурсії, що продають місцеві турфірми.