1 липня, під час перебування автора цих рядків у Хорватії, багаторічний глава уряду країни Іво Санадер оголосив про відставку. Не варто вважати, що українці — найбільш політизований народ у Європі. Відставку Санадера обговорювали всі: пенсіонери на лавочках, молоді люди в кав’ярнях і продавці яток з сувенірно–курортною продукцією. Газети вийшли мало не з траурними заголовками на кшталт «Він залишив нас». Народ і ЗМІ губилися в припущеннях стосовно можливої причини відставки популярного прем’єра, який у відповідь заявив, що він не хворий, що не збирається брати участь у наступних президентських виборах та що не тікає від страху перед поглибленням кризи, в яку драматично скочується Хорватія. Але, схоже, Санадер все ж злякався тих викликів, перед якими країна постане вже восени, коли рівень безробіття зростатиме і вже нічим буде виплачувати зарплати та пенсії. Місце Санадера зайняла його найближча співробітниця Ядранка Косор. Цій жінці випало робити «брудну справу» — змушувати співгромадян затягувати паски. Тож це розповідь не про пальми, сонце, кришталево чисте море та багатющу архітектурну й історичну спадщину Хорватії. Це розповідь про хорватів у кризові часи та про українця, який, на відміну від більшості туристів, намагався зрозуміти життя тубільців та шукав приватні шляхи виживання в цій дорогій країні, щоб не повернутися додому без останніх штанів.

У парі з легендами про красоти Хорватії гуляють легенди про її дороговизну. Це і правда, і не зовсім. Легенда «дуже дорогої Хорватії» з’явилася багато в чому завдяки тому, що україн­ські турфірми пропонують до цієї країни найдорожчі туристичні пакети. Я переглянув пропозиції кількох десятків турфірм і зателефонував до п’яти–шести з них, які пропонують Хорватію «найдешевше» — від 300 євро. На моє запитання, чи можуть вони запропонувати мені двотижневий тур до Хорватії за приблизно 600 євро (без харчування) на особу, на другому кінці дроту спочатку панувала мертва тиша, а потім льодяний голос сказав приблизно таке: «Ми можемо запропонувати вам однотижневий тур із дворазовим харчуванням за 1000—1200 євро, бо інших не маємо». У тональності голосів угадувалося: «Якщо ти такий бідний, то сиди вдома або їдь за свої 600 євро в будиночки під Бердянськом».

Учора в Молдові про­йшли дострокові парламентські вибори. Голосування відбувалося на 1987 виборчих дільницях, 11 із яких було відкрито на правому березі Дністра для громадян невизнаного Придністров’я. Попередні результати стануть відомими сьогодні вранці.