Учора у трапезному храмі Києво–Печерської лаври московський патріарх Кирил зустрівся з архієреями, духовенством, монахами, мирянами, семінаристами та інтелігенцією. У залі сиділи переважно старші батюшки і єпископи, подекуди — молоді обличчя семінаристів. Інтелігенції взагалі не помітно. Керівник прес–служби патріарха диякон Александр Волков розповів, що з Кирилом із Москви прибули 20 журналістів і майже стільки ж батюшок, не рахуючи архієреїв, які добиралися «своїм ходом». А монахів, за словами диякона, «ніхто й не рахував». «Совком пахтить!» — коментував вітальне слово ректора Київської духовної академії архієпископа Антонія до московського патріарха один із київських батюшок. Ректор оголосив, що Кирила обрали доктором КДА і перерахував, де він ще має почесні ступені. Виявилося, в різних університетах, кількох «інститутах російської словесності», навіть у якійсь «Політехніці». Докторство в Київській духовній академії найпочесніше: це найстаріший духовний заклад Східної Європи.
Патріарх Кирил прочитав присутнім лекцію про все і ні про що конкретно. Розраховану на тих, що слухають не суть промови, а «велику особу». Усі пожвавилися, коли зайшла мова про автокефалію. «Нам потрібно об’єднуватися довкола спільної ідеї, а автокефалія сьогодні такою ідеєю не є», — прорік гість. Він не приховував, що, коли Київська церква набуде автокефалії, Москва втратить «єдину столицю руського православ’я», «серцевину свого життя». Мовляв, всі ставлять за приклад автокефальні православні церкви Чехії, Словаччини, Болгарії. «Чехія і Словаччина ні для кого не є другим Єрусалимом, а Київ для нас є», — наполягав Кирил. І побідкався, що Київ ставить константинопольського патріарха вище за московського.
А у вівторок у прямому ефірі телеканалу «Інтер» охочі могли переглянути зустріч патріарха Кирила з представниками інтелігенції України, Білорусі й Росії «Від серця до серця». Щоправда, інтелігенти були переважно з Росії й Білорусі, в більшості чомусь актори. Від України — Ольга Богомолець і Таїсія Повалій. Питали про методи об’єднання Росії, України й Білорусі, ставлення до «переписування історії в Україні», фінансову кризу. Лише Ольга Богомолець поставила духовне питання і отримала — єдину за двогодинний ефір — духовну відповідь. Хоча Кирил ледве втримав дипломатичну усмішку на лиці, коли українська співачка висловила побажання «Інтеру» запрошувати в свою студію і українських владик — патріарха Філарета і патріарха Любомира.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
