Росіяни йдуть!

Тільки дуже прискіпливий автовласник може помітити, що в Україні дешевшає бензин. Аналітики порахували: падіння вартості становить два відсотки. Натомість Західна Європа на падіння світових цін на нафту відреагувала 15% зниженням вартості пального. Тож вітчизняний водій нині може тільки з сумом спостерігати за еластичним європейським ринком — і сподіватися на краще. На жаль, сподіватися на краще найближчим часом не доводиться: через кризу монополізація і так непрозорого нафтового ринку загострюється.

Бачите ринок? Бо ми його не бачимо...

«Те, що ми називаємо ринком нафтопродуктів в Україні, насправді є не більш ніж квазі–ринком, — розповів «УМ» керівник енергетичних програм «Номос» Михайло Гончар. — Адже ступінь прихованого монополізму і картельних змов тут є доволі високим. За таких умов у державі необхідно мати потужну антимонопольну політику — якої, на жаль, не існує. Тому ми регулярно спостерігаємо одну й ту саму картину: як тільки світова ціна на нафту зростає, українські трейдери миттєво підвищують свої ціни. Але коли її вартість, навпаки, падає, вони всіляко намагаються пояснити, чому бензин має залишатися дорогим».

Держава на картельні змови дивиться крізь примружені очі. Для прикладу, в США штрафи антимонополістів починаються від 1 млн. доларів, середній становить 300—400 мільйонів, а фіксацію цін і розподіл ринків вважають кримінальним злочином. У нас, як відомо, штрафи сміховинні й більшість розслідувань не виходить за межі повноважень районного чи обласного трейдера. Саме тому тарифи на українських заправках далеко не завжди відображають реальну картину на ринку, а за останні півроку пальне у нашій країні подорожчало на 34% (третє місце у загальному рейтингу. — Авт.) — і внесло суттєвий вклад у розкручування інфляції.

Віддали по–сусідськи

...Наші проблеми у нафто–бензиновій сфері, стверджують аналітики, почалися ще наприкінці 90–х років: коли приватизація, яку «благословив» тодішній Президент Леонід Кучма, віддала у приватні, тобто російські, руки низку нафтопереробних заводів. Одеський НПЗ відійшов компанії «Лукойл», Лисичанський (Луганська область), найновіший і найкраще обладнаний серед інших заводів (!), — компанії «ТНК БП». Росіянам (компанії «Татнефть») частково належить і Кременчуцький нафтопереробний завод. Майже одночасно цим та іншим компаніям відійшли і роздрібні мережі — сотні автозаправних станцій, розкиданих по всій території України.

«Так вийшло, що сировина, заводи і заправки — їхні, — пояснив «УМ» експерт Київського міжнародного енергетичного Q–клубу, колишній заступник керівника НАК «Нафтогаз України» Іван Діяк. — Тобто ми зазвичай використовуємо російську нафту, її переробляють російські компанії, і знову ж таки росіяни продають готову продукцію. Виходить тотальний контроль. Який впливає не тільки на ринок, а й на економіку держави. Адже під час збирання зернових можна «трішки» підняти ціну бензину й дизпалива — і матимемо два результати: з одного боку, надприбутки для «продавця», з іншого — згубний вплив на цілу галузь народного господарства нашої держави».

Невдовзі буде безкоштовно

Економічна криза, втім, розставляє акценти по–своєму. Але в нашому випадку проблеми вона тільки загострює. Українська економіка, а з нею і бензиновий бізнес переживають далеко не кращі свої часи. Зазвичай такі процеси супроводжуються злиттями й поглинаннями. «Маємо складну ситуацію у банківській сфері, — сказав «УМ» виконавчий директор консалтингової компанії «Паливні альтернативи» Віталій Давій. — Тож частина мереж опиняється у скрутному становищі, і їх може купити більша структура». Серед «більших» компаній, які готуються прийти на український ринок під прикриттям економічної кризи, — традиційно російські структури.

Досі захопленню східним сусідом українських паливних плацдармів заважали високі ціни на нерухомість, а левову частку в структурі собівартості заправки становить земля та хабарі чиновникам. Нині у регіонах, де земля традиційно була найдорожчою: Дніпропетровщина, Харківщина, Донбас, Київщина, — ціна сотки упала майже вдвічі. Ситуація ж у фінансово–кредитній сфері поки що не вселяє оптимізму. Тому власники малих і середніх мереж АЗС уже масово розпродують свою власність. Першою ластівкою став продаж 22 відсотків акцій компанії «Галнафтогаз» Європейському банку реконструкції та розвитку за смішну ціну — 50 млн. доларів. Таким чином, одна заправка коштувала покупцеві трохи більше 800 тисяч доларів — натомість до кризи її можна було продати за два–три мільйони.

Днями стало відомо про чергову оборудку: роздрібну мережу «Укртатнафта», яка продає порівняно дешеве пальне, планує придбати... російська «ТНК–ВР». Ця компанія, як відомо, сповідує зовсім інші цінові пріоритети. Причому 114 заправок стануть фактично російськими за... ці ж самі 50 млн. доларів. Тобто вартість однієї поб’є рекорд падіння цін: 446 тисяч доларів.

КОМЕНТАР

«Матимемо двох–трьох операторів»

«Логіка очевидна: чим менше суб’єктів на ринку, тим більша ймовірність, що вони зможуть домовитися. А також, що російський рітейл працюватиме на російські переробні компанії, — вважає експерт Михайло Гончар. — Я прогнозую високу монополізацію ринку — ситуація буде схожа на ту, що існує нині з операторами мобільного зв’язку: працює кілька великих компаній, які й диктують правила гри. Ці «правила» оплачуватиме споживач».