Чи став для Львова день 27 липня 1944 року дійсно днем його визволення, якщо врахувати, що тоді відбулась лише заміна нацистської окупації на не менш жорстоку — радянську? І чи варто, в такому разі, галичанам його взагалі відзначати? Питання риторичне, адже по обидва боки українсько–російського кордону вистачає антагоністів, що відстоюють протилежні оцінки подій Другої світової війни. І малоймовірно, що цю несумісність спільно подолають у найближчому майбутньому. Днями у Львові відбувся «круглий стіл» з нагоди 65–річчя з дня виведення з міста нацистських військ. Слід одразу ж зауважити — діалог, м’яко кажучи, не вдався.
На захід, що відбувся 27 липня, було запрошено представників громадських та ветеранських організацій, посадовців обласної влади, депутатів Держдуми Росії, також були присутні депутат Сімферопольської міської ради Тетяна Іванченко та депутати Львівської обласної ради від ВО «Свобода». Щойно учасники «круглого столу» зібралися у залі засідань і почали обмінюватися думками, сталося несподіване — представники Української партії, вигукуючи «Слава Україні! Смерть ворогам!», підійшли до депутата російської Держдуми Сергія Сметанюка й облили його томатним соком. Після цього голова львівського осередку партії Остап Стахів разом з однопартійцями зі словами «Хто українець — покиньте зал!» залишили зібрання.
Пояснити причини демаршу своїх молодих колег взявся сивочолий ветеран українського визвольного руху Юрій Шухевич. «Ви любите говорити про визволення, так от, паліть, вішайте, стріляйте нас, але не визволяйте! Ви кажете про «мир–дружбу», але цього не можна побудувати на фальші та брехні. Росія має сказати правду, але не нам, бо ми її знаємо, і не казахам чи німцям, а самій собі. Це вам треба вдарити себе у груди і в усьому зізнатися», — наголосив Юрій Шухевич, звертаючись до опонентів. На думку пана Шухевича, Гітлер також убивав євреїв, циган, але не так масштабно і жорстоко, як Росія своїх громадян — «голодом, розстрілами, депортаціями».
Слова Юрія Шухевича неабияк вразили депутатку Сімферопольської міськради Тетяну Іванченко, яка перед тим щиро обурювалася поведінкою львівських націоналістів. «У Юрія Шухевича дійсно чітка позиція громадянина своєї країни. Після цього «круглого столу» я перед ним схиляю голову», — заявила вона наступного дня.
Однак сам «постраждалий» Сергій Сметанюк, почистивши забруднений одяг та витерши з обличчя залишки соку, продовжив наполягати на своєму — «спільна історія... спільне майбутнє... нероздільність двох братніх держав». Прес–служба ВО «Свобода» уточнює: «Російське братство» і скаутська організація «Галицька Русь», які організували «вшанування 65–річчя визволення», хотіли продемонструвати, що їхня позиція має громадську підтримку у Львові, й саме тому запросили делегацію політиків із Росії.