Київський марш
Близько десяти тисяч (!) сповідників київської християнської традиції зібралися до кафедрального Володимирського собору і після святкової літургії пройшли вулицями столиці до пам’ятника Володимиру–хрестителю над Дніпром. Коли «голова» хресної ходи підходила до Михайлівського собору, «хвіст» був іще в районі Золотих воріт. «Настрій в усіх піднесений, люди з різних регіонів крокують із миром, молитвою, без політичних гасел, багато молоді, — розповів «УМ» координатор мирянського руху «Схід і Захід під Покровом Пресвятої Богородиці» Святослав Варення. — Це і церковний хід сповідників київської православної традиції, і державне, національне свято».
У своєму посланні з нагоди свята патріарх Філарет нагадав, що 1000–ліття Хрещення Києва святкували в Москві. Минулого року цю помилку було виправлено: делегації церков світу, дипломати й журналісти з різних країн, побувавши на святкуванні в Києві, зрозуміли, звідки беруть початок витоки руського православ’я. Патріарх переконаний, що «навернення українського народу від атеїзму до Христової віри стало однією з причин отримання нами в 1991 році великого Божого дару — державної незалежності».
Заклики долучитися до свята упродовж місяця поширювалися через листівки й інтернет–розсилки. Пропонувалося показати московському патріархові, що український народ цінує свою незалежність і власну духовну традицію.
Масовість у Лаврі
Тим часом московський патріарх Кирил, який перебуває в Україні з 10–денним візитом відслужив у Києво–Печерській лаврі всеношну. Святкова літургія затрималась настільки, що виникли побоювання: а чи зможе поважний гість відвідати місце будівництва кафедрального собору МП. Численні віряни УПЦ МП вітали патріарха схвальними вигуками, словами подяки тощо.
Учора в Лаврі, на засіданні Синоду РПЦ прийнято чимало важливих для «спільного церковного простору» питань. Скажімо, затверджено статут загальноцерковної аспірантури Російської православної церкви. Предстоятель РПЦ також розповів батюшкам України про зустріч релігійних лідерів Росії з президентом РФ Дмитром Медведєвим. У Лаврі ж із патріархом зустрілась Юлія Тимошенко.
Про калину і Помісну церкву
Напередодні Президент Віктор Ющенко запросив владику Кирила у свою резиденцію — «будинок із химерами» на Банковій. Патріарх подарував Ющенку ікону і сертифікат на повне зібрання творів і листів Миколи Гоголя у 17 томах, яке вийде з його благословення. А Віктор Ющенко презентував чільнику Російської церкви полтавську вишиванку, рушник і набір пам’ятних монет із серії «Пам’ятки давніх культур України». І ще раз підтвердив: саме визнання Помісної церкви, а не намагання перешкодити її утворенню, він розглядає як єдиний спосіб подолання церковного розколу.
Чи почув його Кирил? «Є Помісна церква в Україні, — повідомив Президентові лідер РПЦ. — Якби її не було, не було б сьогодні України».
Логічно, так і є. Тільки гість, здається, переплутав юрисдикцію церкви, що презентує духовну свободу українців.
Опісля патріарх і Президент ушанували жертв Другої світової війни і штучного голоду 1932—33 років: поставили до Меморіалу Голодомору поминальні свічки. А потім разом посадили кущ калини. «Я завжди підкреслюю, що це не вина Росії, російського народу — трагедія 1932—1933 років. Сьогодні нам треба бути солідарними щодо кожної жертви цього Великого голоду. Це наш православний обов’язок», — сказав Президент, дякуючи патріархові. Кирил же закликав сприймати Голодомор як спільну трагедію росіян і українців: це, мовляв, «спільна біда всього народу, який на той час жив в одній країні».
Очевидно, він не знає про «живі кордони» з енкаведистів довкола тільки українських сіл, «чорні дошки», особливі укази Сталіна щодо України й звіти присланих сюди центральною владою «контролерів». Утім і патріарху таки довелося виправдовуватися перед частиною своєї пастви: «Немає нічого дивного, що ми молимося за безневинні жертви». Кирил розповів, що ці його дії цілком виправдані, бо голод торкнувся його родини на Поволжі.