У бiй проти москалiв... веде Суворов?
Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>
Здається, не треба бути професійним соціологом, щоб побачити, якою серйозною є проблема дитячої безпритульності. Тільки за офіційними даними, на обліку в комісії у справах неповнолітніх перебуває близько 130 тисяч осіб. Насправді ж їх значно більше. Тож на цьому тлі Указ Президента України про спорудження військового ліцею в Батурині для дітей–сиріт є надзвичайно актуальним. Бо інтернати переповнені, а питання усиновлення, яке останнім часом заохочує держава, ще не скоро буде вирішено. У цьому, зокрема, переконана президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько.
Тож на виконання президентського указу було видано відповідні урядові розпорядження про виділення коштів із держбюджету на будівництво навчального закладу. Утім самих коштів так і не дочекалися — ні минулого року, коли про фінансову кризу ніхто навіть не знав, ні цьогоріч, коли криза є і на неї все можна списувати. «Ми відразу підставили плече, — каже Валентина Стрілько. — За допомогою небайдужих до цієї благородної справи людей вирішили спробувати зібрати кошти. Суттєво допоміг голова правління Всеукраїнської асоціації «Афганці Чорнобиля», народний депутат України Олександр Рябека, перерахувавши 70 тисяч гривень. Не залишились осторонь військові. Я знаю, що зарплати в них невеликі. Але на добру справу грошей не пошкодували: загалом перерахували близько 200 тисяч гривень».
Кілька місяців тому на зібрані кошти вже можна було починати фінансування геодезичних робіт, без яких, власне, неможливо розпочати проектування, як, зрештою, і саме будівництво. Представники Чернігівської облдержадміністрації запевнили, що землю під забудову виділено. Навіть показали відповідне розпорядження. А вже коли дійшла справа до рахунку на фінансування, виявилося, що частина землі, яка вписується в комплекс Батуринського військового ліцею, якимось чином опинилася у приватних руках.
І тут Валентина Стрілько ставить цілком резонні запитання: чому ми дізналися про це тільки тепер, і звідки взагалі взялись ці приватні особи? «Від нас вимагають, щоб ми заплатили кілька мільйонів гривень, аби викупити цю землю. Бо після того, як почали відбудовувати в Батурині історичні пам’ятки, ціни на землю пристойно зросли. Хоча чернігівські місцеві можновладці обіцяли це питання владнати і надати людям ділянку в іншому місці. І, що цікаво, копії документів, які підтверджують право власності, нам не надали, не кажучи вже про оригінали!» — дивується Валентина Василівна.
Пані Валентина під час нашої розмови просила обов’язково вказати, що Батуринський військовий ліцей імені Івана Мазепи хочеться зробити найкращим навчальним закладом такого типу не тільки в Європі, а й у світі. Чому саме Мазепи? Тому, що саме в Батурині була резиденція українського гетьмана.
«Робити прогнози — справа невдячна, — констатує Валентина Стрілько. — Спочатку були надії на внесення змін до держбюджету. Але вони, на жаль, не виправдалися. Я все–таки вірю, що спільними зусиллями ми цю проблему подолаємо. Адже гроші в нас уже частково зібрано. Цей процес не зупиняється: кошти надходять і зараз. Загалом Державне підприємство Міноборони України «Центральний проектний інститут» уже зробило свої напрацювання. І якщо будуть відповідні кошти — максимум за три роки там розпочнуть навчання перші вихованці. Загалом ціна питання близько 1,5 мільярда гривень».
Комусь ця сума може здатися завеликою. Але щоб залучити до навчально–виховного процесу досвідчених військових та викладачів, треба їм запропонувати хоча б якесь житло. Тож у переліку капітальних будівель, споруд та інженерних мереж до формування генерального плану військового ліцею в Батурині, зокрема, включено спорудження десяти восьмиквартирних житлових будинків, п’яти чотириквартирних, десяти двоквартирних та п’яти одноквартирних. Там попередньо прогнозується розмістити 70 офіцерів, 90 викладачів та 30 осіб, які обійматимуть допоміжні посади. Запланований і дитячий садок орієнтовно на 30 діточок.
Сам ліцей, як передбачено планом забудови, матиме триповерховий навчально–адміністративний корпус на 50 класів, спальний корпус–казарму на 1500 осіб, медпункт, лазню, пральню та інші побутові приміщення, їдальню, спортзал, стадіон із басейном, актовий зал, бібліотеку, капличку, теплицю, конюшню, торговельний центр із кафе, автогаражі, паркову зону відпочинку тощо. Словом, усі умови, щоб дітям і викладачам тут було комфортно.
Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>
Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>
Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>
Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>
Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>
Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>