Помилувати можна
«Ще в літаку мені страшенно захотілося українського борщу і чарку горілки, хоча я й не п’ю. З друзями, які мене зустрічали машиною, ми зупинилися біля якогось придорожнього кафе. Борщу в них не було. Замовила суп із фрикадельками... Здавалося, що нічого смачнішого в житті не їла», — так згадує свої перші хвилини на рідній землі харків’янка Вікторія Мамонтова. Додому вона прилетіла ще у вівторок, але жінку пильно охороняли від прискіпливої журналістської уваги аж до вчорашньої прес–конференції в офісі Уповноваженого з прав людини. Тож побачити жінку, яка, по суті, повернулася з того світу (а Вікторія, нагадаємо, була засуджена до смертної кари), прибула сила–силенна представників ЗМІ. До журналістів вийшла приємна 38–річна, зі смаком одягнена, жінка — зустрів би на вулиці, й не здогадався б, що ще днів десять тому вона була арештанткою. Разом із Вікторією до Києва приїхала її мама — Тетяна Романівна. Обидві дуже дякували омбудсману Ніні Карпачовій, українським дипломатам, Президенту України Вікторові Ющенку, який написав особисте клопотання королю Таїланду про помилування...