Про Пукача доповідайте щодня!

Затримання основного фігуранта у справі про вбивство Георгія Гонгадзе — Олексія Пукача — неабияк сколихнуло політикум. Окремі професійні «говоруни» недоречно, але активно коментують успішну спецоперацію СБУ й Генпрокуратури та перспективи викриття замовників із вищих щаблів влади. Лунають дивні заклики не політизувати цю справу, хоча вона давно вже є політичною і такою, що може засвідчити рівень демократизації незалежної України. Як можна не політизувати справу Гонгадзе, яка отримала такий резонанс саме через те, що майже дев’ять років громадськість підозрює у замовленні вбивства вищих політичних діячів держави. Як колишніх, так і деяких нинішніх.

Здоров, старий, як мене шукають?

На Борисоглібській слідчі прокуратури не дають коментарів, а «тихою сапою» працюють із Пукачем. Проте вже зараз зрозуміло, що стільки років уникати затримання екс–керманичу Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки МВС вдавалося не лише завдяки своїм навичкам, а й завдяки старим зв’язкам у МВС та частково в Генпрокуратурі. Слідству вже відомо, що Пукач регулярно телефонував своїм знайомим, багато з яких на той час уже звільнилися з органів, і цікавився, як там його шукають. Цей факт формально підтверджує вчорашній лист Президента Ющенка до Генпрокурора Медведька, в якому глава держави просить дати правову оцінку особам, які формально ставилися до розшуку Пукача. «Колишні колеги Пукача, з якими він зустрічався у 2004—2009 роках, або вів телефонні переговори, не тільки не вжили заходів щодо його затримання, а фактично своєю бездіяльністю покривали особу, причетну до скоєння тяжкого злочину», — обурюється глава держави і зобов’язує Генпрокурора щоденно інформувати його про перебіг досудового слідства.

Інформація про те, що Пукач вирішив співпрацювати зі слідством та відмовляється від адвоката, мабуть, непокоїть багатьох сильних світу цього, а для декого це — шанс попіаритися. Чому б не затягнути слідство, а з ним — і суд? Тож у Донецьку про себе негайно нагадав адвокат Пукача у 2003—2004 роках Сергій Осика, який вочевидь не проти бути в курсі таємниць слідства і наполягає на тому, що досі є захисником затриманого. Багатьом ЗМІ пан Осика встиг заявити, що Пукач не переховувався, а хотів здатися. Тобто адвокат ледь не підготував затриманому генералу вже готову явку з повинною. Та й узагалі, на думку захисника, підлеглі Пукача — Костенко, Протасов і Попович, які вже відбувають покарання за участь у вбивстві Георгія Гонгадзе, могли обмовити свого шефа, тому обвинувачувати генерала на підставі їхніх свідчень нібито зарано, все потрібно розпочати «з чистого аркуша». А нібито справжні слідчі дії мали розпочатися лише вчора, після прибуття Осики в Київ. Утім дізнатися про те, чи вдалося адвокату зустрітися з давнім клієнтом, не вдалося.

На кого вкаже Пукач?

Натомість колишньому охоронцю екс–президента Леоніда Кучми Миколі Мельниченку позавчора посилили охорону. Це пов’язано не стільки з арештом Пукача, як із тим, що слідчі ГПУ значно просунулися в інших напрямах справи Гонгадзе. Зокрема, експерти вже завершують розшифровку записів Мельниченка.

Водночас активісти громадських організацій учора влаштували невеличкий пікет на Різницькій із вимогою арештувати екс–Президента Леоніда Кучму та Голову Верховної Ради Володимира Литвина в рамках справи Гонгадзе. До пікетувальників обіцяв долучитися й Микола Мельниченко, який, окрім арешту Кучми та Литвина, наполягає на затриманні й іншого фігуранта його підпільних записів — екс–голови СБУ Леоніда Деркача.

При цьому Микола задоволений співпрацею з ГПУ в останні два роки — коли куратором справи Гонгадзе став заступник Генпрокурора Ми­кола Голомша. «Хочу підкреслити: якщо тільки Голомшу спробують відсторонити, я одразу припиню контакти зі слідством!» — попереджає колишній майор УДО.

Важко сказати,наскільки швидко слідство зможе висунути обвинувачення замовникам викрадення Гії завдяки свідченням Пукача. Багато хто припускає, що головна ланка між вищим керівництвом дер­жави у 2000 році та Пукачем обірвалася після смерті екс–керманича МВС Кравченка та генералів Дагаєва, Фере. Вдова Гії Мирослава Гонгадзе сумнівається у швидкому розслідуванні справи, хоча й зазначає, що арешт Пукача є принципово важливим. Водночас вона припускає, що «перевертень» спробує перекласти свою вину на небіжчиків. «Поки що питання замовників залишається відкритим, — зазначила Мирослава в інтерв’ю радіо «Свобода». — Якщо Пукач назве замовників, то важливо буде зібрати всю доказову базу, яка б могла допомогти і дати шлях для висунення їм обвинувачення. Усе залежить від професійності Генпрокуратури і від політичної волі».

Арешт Пукача вітає й Міжнародна організація «Ре­портери без кордонів», у якій сподіваються, що це затримання допоможе дізнатися правду про замовників убивства. «Георгій Гонгадзе став одним із символів свободи преси, тому за розслідуванням справи про його вбивство слідкують журналісти в усьому світі», — сказав генеральний секретар організації Жан–Франсуа Жюльяр в інтерв’ю «Німецькій хвилі».

СЕЛО І ЛЮДИ

Генерала звали Петя «Тюлька»

Шістсот мешканців села Молочки, що на Житомирщині, де затримали генерала Пукача, купаються в променях слави. Адже від кількості телекамер, диктофонів та фотокамер у селян паморочиться в очах. В усьому винний «перевертень», якого місцеві мешканці вважали Петром Загорульком, капітаном дальнього плавання із Севастополя.

Петром Пукача назвала Лідія Загорулько, яка переїхала сюди з Луганщини рік тому. Пукача вона представила братом свого померлого чоловіка, який лише допомагатиме із ремонтом. Так вона зробила для того, щоб не реєструвати «брата» у сільраді. Цікаво, що жінка була уродженкою сусіднього — Хмельниківського — району Вінниччини. У Молочках прибульці купили хату за 15 тисяч гривень і почали наживати добро. За сільськими мірками, Петро і Лідія жили не так вже й бідно, як наголошували в СБУ. Звісно, сільські обшарпані «апартаменти» й близько не тягнуть до тих благ, які мав Пукач під час служби в МВС (у 2002 р. він отримав трикімнатну квартиру в центрі Києва, де, до слова, досі мешкають його законна дружина і двоє дітей). Мали корів, свиней, кроликів, чимало птиці. Мало цього, у господарстві Пукача, якого селяни прозвали «Тюлькою» (за легендою Лідії, він ходив у море на риболовецькому судні) був старенький трактор. Напередодні арешту втікачі, на заздрість сусідам, придбали невеличкий білий мікроавтобус. Усі покупки пані Загорулько оформляла на себе.

Цікаво, що підозрілих людей, які «косили» під рибалок й лазили на дерева, селяни помітили ще за три дні до затримання Пукача. Вочевидь, перевдягнутих співробітників СБУ не міг не помітити й обізнаний у зовнішньому спостереженні Пукач. Чому не втік? Чи, може, чекав арешту? Чому Лідія Загорулько покривала Пукача? Чи знала вона, з ким саме живе, чи, може, в Пукача була своя легенда і для неї — усе це запитання для слідчих. Наразі жінку разом із собою забрали в Київ співробітники СБУ.