Притча про беззубих і зубатих

23.07.2009

У наше вимираюче село

З далекої чужої Аргентини

до родичів покійної дружини

старенького банкіра принесло.

«Я побуваю у твоїм селі, —

сказав він перед смертю Катерині, —

і привезу з коханої Волині

з могил батьків хоч грудочку землі».

Могили предків Каті не знайшов

на цвинтарі у непролазних хащах,

та не жалів грошей і підошов,

шукаючи рідню серед трудящих.

І де той гість незваний не бував —

в дворах, оселях, в магазині, в клубі —

всі жителі і навіть голова

були худі, нервові і беззубі.

Йому дали пояснення таке:

«Ми без зубів живемо споконвіку!

Бо нащо та халепа чоловіку,

коли він їсть лише рідке й м’яке?»

Та ще й додав патріотичний дід:

«Їмо ми дієтичне, але вволю —

горілку, борщ і кашу на обід,

а в інший час — кисляк і бараболю».

«Чому ж тоді, — питає олігарх, —

були всі зуби у моєї Каті?

Чому в столиці вашій всі зубаті?

Скажіть, сеньйори,

це, напевне, жарт?»

І так сказав бувалий голова,

відматюкавши в думці гостя щиро:

«Проблема ця проста, як двічі два,

по–вченому ж —

то це синдром вампіра.

Як тільки потрапляє наш земляк

в обставини, душі і серцю любі,

у нього відмирає переляк

і дуже швидко виростають зуби!»

В столиці нашій теж — беззубих тьма,

вони живуть у злиднях і скорботі:

пенсіонерка, що давно сама,

поденщиця, то пріє на роботі,

ті, що роботу втратили в цеху,

на будівництві, в школі чи в конторі,

бездомні діти, старий бомж в льоху,

старчихи, старці і каліки хворі.

А від зубатих Київ аж гуде,

Їм навіть тісно в стольнім граді стало!

Це олігархів плем’я молоде,

це їх коханки, слуги і васали,

це рекетирів й здирців — ціла рать,

продажні судді, вчені бюрократи,

які не тільки солодко їдять,

а й вміють добре за горлянку брати.

Міцніє рід зубатих і росте,

щодня товстіє спереду і ззаду!

А зуби їм потрібні ще й на те,

аби постійно гризтися за владу!

Мабуть, тому беззубі ми й горбаті,

що правлять нами хижі та зубаті!

 

Микола МАЦІПУРА
Берислав, Херсонщина
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>