Після чотирирічної перерви у Крим я повернулася з надією відпочити від Києва і хоч трохи — від домашніх кулінарних приготувань. Тому, зрозуміло, періодично заходила в різноманітні харчевні. Чи не найколоритніші вони — на плато гори Ай–Петрі. Принаймні мені цього разу найбільше запам’ятався візит у кафе «Мераба».

Якщо ви підніметеся на вершину «канаткою», до цієї триповерхової будови, що з протилежного боку, можете й не дібратися. Бо на кожному кроці вас трохи не тягтимуть за полу або продавці кримськотатарських капців і шапок, або фотографи із птахами, або власники їздових віслюків, коней чи верблюдів. А не встиг ти відбитися від пропонованих сувенірів та атракцій — тебе вже припрошують перекусити.

Уже накатавши дітей на тваринах і купивши їм розшиті бісером та пайєтками головні убори, ми здалися Халіту — молодому кримському татарину, який показав нам нове кафе, де господарює з братами Ернесом та Енвером. Хоча заправляє усім їхня тітка Надія, яка все життя вчителювала, а тепер зайнялася бізнесом на Ай–Петрі.

Кримськотатарська кухня — це мікст страв східних народів. Тому, не досліджуючи етимологію, просто спробуємо найпопулярніші з них.

Бути в Криму і смакувати чужоземні вина — просто не розумно. А той, хто не зміг потрапити на чорноморське узбережжя, насолоду (гірчинку чи кислинку) літнього відпочинку може відчути на смак і вдома — з келиха кримського вина. (Благо, продукцію «Масандри», «Магарачу», винзаводів «Інкерман» та «Новый свет») можна придбати не лише на півострові). Усім любителям виноградних градусних напоїв — щоб зорієнтуватися в розмаїтті — не завадить своєрідний винний путівник.