Кіпріоти через «стінку»

Позавчора Кіпр відзначив 35–ту річницю поділу острова. На грецькій частині жалібно вили сирени, а на турецькій відбулися святковий військовий парад та інші урочистості.

Турецька військова інтервенція на цей острів–курорт 35 років тому мала за мету його поділ за етнічною лінією. Турки не почали першими, але діяли значно жорстокіше. Авантюру розпочала хунта грецьких «чорних полковників», яка на той час здійснила державний переворот і правила в Греції. Хунта спробувала приєднати Кіпр до Греції, але через п’ять днів Туреччина висадила на острові свій 40–тисячний вій­ськовий контингент, який також міг захопити весь острів і приєднати його до Туреччини. Та Анкара на таку відверту авантюру не пішла, а наказала військовим узяти під свій контроль лише північну частину Кіпру (приблизно третину території), де переважає турецьке населення. У підсумку було вбито три тисячі греків–кіпріотів, а ще 200 тисяч греків зазнали етнічних чисток, їх вигнали з будинків на півночі острова і депортували на південь.

Поділ Кіпру залишається найбільшою незагоєною раною в історії повоєнної Європи. Міжнародна спільнота сподівається на відновлення переговорів під егідою ООН у справі возз’єднання Кіпру.

2004 року, коли Кіпр вступав до ЄС, робилися великі зусилля, щоб він увійшов до Євросоюзу об’єднаним. Переваг життя в ЄС прагнули багато турків–кіпріотів, але не більшість, про що засвідчив референдум. Після цього настали чотири роки затишшя у контактах між двома половинками острова. Надія відродилася навесні минулого року, після обрання президентом грецького Кіпру поміркованого комуніста Деметріса Крістофіаса. Він наказав відкрити переходи на кордоні та зустрівся з турецьким колегою Мехметом Алі Талатом. Здавалося, до початку туристичного сезону Кіпр стане об’єднаним. Але з незрозумілих причин, немов за помахом палички злої феї, надалі відновився статус–кво неконтактності та ворожнечі.

Турецькій частині Кіпру живеться непереливки, бо вона не визнана жодною країною світу, окрім самої Туреччини, тож у порти Північного Кіпру не мають права заходити кораблі, а в аеропортах — сідати іноземні літаки. Зв’язок зі світом ведеться винятково через Анкару. За десятиліття ізоляції турки–кіпріоти навчилися знаходити дірки в її паркані. Північ відновлює свою туристичну індустрію. Для прикладу, лише у Великій Британії діють десятки туристичних компаній, які організовують тури на чудові пляжі Північного Кіпру. Схема проста: британці летять до Туреччини, де на них уже чекають літаки місцевих авіакомпаній, щоб за півгодини переправити на Кіпр. Туристи дістаються на північ Кіпру також турецькими поромами. Проте кожен європейський турист, у паспорті якого буде виявлено штамп про перетин кордону Турецької Республіки Північного Кіпру, ризикує потрапити під санкції і не отримати більше візи жодної іншої країни, тому турки–кіпріоти ставлять штампи не в паспорті туриста, а на окремому папірці–вкладиші.