На кого ж полишаєш нас, Бараку?

Група видатних політиків та інтелектуалів Центральної Європи оприлюднила позавчора лист–звернення до президента США Барака Обами, повідомляє польська «Газета виборча». Америка не повинна ігнорувати Центральну Європу, а мусить проводити рішучу і базовану на демократичних цінностях політику щодо Росії, а справа розміщення в Центральній Європі протиракетного щита є тестом на перевірку здатності Вашингтона дотримуватися своїх обіцянок, вважають підписанти.

Дуже гострий лист до Обами підписали колишні президенти Польщі — Лех Валенса та Александр Кваснєвський, Чехії — Вацлав Гавел, Румунії — Еміл Константінеску, Словаччини — Міхал Ковач, Латвії — Вайра Віке–Фрейберга та Литви — Валдас Адамкус. Серед кільканадцяти підписантів також є прізвища колишніх прем’єр–міністра Естонії Марта Лаара, глави МЗС Польщі Адама Ротфельда та екс–міністра оборони цієї країни Януша Онишкевича. Про підтримку цього звернення заявив і діючий президент Польщі Лех Качинський.

Такий лист є прецедентом, починаючи з 1989 року, тобто з часу падіння комунізму в Центральній та Східній Європі. Можна скільки завгодно критикувати попередню адміністрацію президента США Джорджа Буша за великі помилки в зовнішній політиці, але не заперечиш одного позитивного факту: адміністрація Буша чітко, жорстко і послідовно проводила політику на стримування імперських устремлінь Кремля. За надмірну поступливість Москві в ім’я «перезавантаження» відносин між США та Росією Барака Обаму в США критикують не лише консерватори–республіканці, а навіть і частина Демократичної партії.

Автори листа наголошують, що є «і друзями США, і відданими європейцями», що «наші країни мають борг вдячності щодо США за допомогу в демократичних змінах, відколи 20 років тому впала «залізна завіса». Але при цьому вказують, що тепер у країнах Центральної Європи «домінує стурбованність із приводу того, що НАТО виглядає слабшим, ніж коли ми до нього вступали». Авторитетні політики та громадські діячі висловлюють претензію, що країнам Центральної Європи «тепер проблемно достукатися до Вашингтона», і їхній голос не завжди там чують.

Стосовно Росії автори пишуть: «Наші сподівання на те, що відносини поліпшаться, а Москва нарешті погодиться з нашим повним суверенітетом та вступом до НАТО і ЄС, не справдилися. Замість цього Росія знову є ревізіоністською потугою, яка прагне досягти цілі ХІХ століття методами ХХІ століття. Щоб розширити свої інтереси в Центральній Європі та створити загрозу її євроатлантичній орієнтації, Росія вдається до явних і прихованих способів економічної війни, починаючи з енергетичних блокад і політично вмотивованих інвестицій і закінчуючи підкупами та маніпулюванням ЗМІ».