Таємниці Гвардійського «двору»

Сьогодні, як відомо, морська авіація ЧФ базується в Криму у двох місцях–селищах–гарнізонах: Кача (Севастопольський регіон) і Гвардійське, що неподалік Сімферополя. Головний же повітряний «кулак» чорноморців зосереджений у Гвардійському. До середини 90–х років минулого століття тут базувався один з авіаполків тутешньої дивізії дальніх ракетоносіїв Ту–22. Перед поділом і скороченням Чорноморського флоту його змінив 43–й окремий морський штурмовий полк на стареньких Су–17 . У 1999 році «сімнадцяті» замінили більш потужними фронтовими бомбардувальниками Су–24, до слова, теж «не першої свіжості».

Українська сторона при цьому наполягла, щоб із тих «сухих» заводські пристрої для кріплення і запуску бортових ракет, які б могли нести і ядерну «начинку», зняли взагалі. Зрозуміло чому: Україна раніше сама позбулась ядерної зброї і взяла зобов’язання перед світовою спільнотою не розміщувати її на своїй території. Тож чорноморці мали «вписатись» у цей «без’ядерний» статус країни їхнього тимчасового перебування. Вони не пручались і навіть погодились «відкривати» інспекційним групам Міноборони України свій гарнізон і летовище у Гвардійському для перевірки авіапарку — двічі на рік і щоразу, коли машини вилітали за межі України (наприклад, на військові навчання на полігонах РФ) і знову сюди повертались. До речі, у серпні минулого року флотські бомбардувальники з Гвардійського брали участь у грузинсько–російському конфлікті в Південній Осетії, де один із них, за деякими даними, був збитий (хоча російське командування сам факт неповернення Су–24 у рідні «гвардійські пенати» за бойову втрату начебто не визнає. — Авт.).

Отже, до останньої перевірки, тобто червня 2009 року, жодних непорозумінь із 43–м ОМШП не виникало. Наші офіцери ще раз пересвідчились, що на сімнадцятьох Су–24 демонтовані під крилами і фюзеляжем усі утримувачі для ракет, опломбовані в кабіні «ракетні» кнопки тощо. Коли ж їхній інтерес торкнувся ще і чотирьох Су–24 МР, тобто розвідувальної версії цього типу літальних апаратів, росіяни відразу — зась. Мовляв, літаки–розвідники, відтак їхнє оснащення не фігурує у двосторонньому протоколі про вищезгаданий порядок заміни Су–17 на Су– 24. З цієї самої причини не підлягають інспекції і склади боєприпасів авіаполку. Словом, відомостей в Україні про чужі Су–24МР на її ж території, їхній боєкомплект — жодних. Залишається тільки сподіватись на порядність і чесність росіян (треба було це передбачити, коли підписували протокол у 2000 році. — Авт.), себто що вони за ці десять років тишком–нишком «не притарабанили» у Гвардійське, що, до слова, майже вритул прилягає до Сімферопольського цивільного аеродрому, якогось небезпечного непотребу.