Одне з найпринциповіших питань українського релігійного життя, що понад 40 років є наріжним каменем між греко-католиками і Ватиканом, а саме — надання УГКЦ статусу патріархату — нещодавно стало предметом обговорення світового ортодоксального християнства. До сьогодні справа патріархату не обговорювалась так відкрито і в такому широкому представницькому колі. Здається, що до такого повороту Ватикан не був готовий. А тому під час візиту до Москви Президента Папської Ради з питань сприяння християнської єдності кардинала Вальтера Каспера, що відбувся наприкiнцi лютого, було заявлено, що керівництво Римо-католицької церкви серйозно сприйняло позицію Російської та інших православних помісних церков щодо питання про патріархат УГКЦ.

Нещодавно українці вшанували 59-ту річницю загибелі командира Української Повстанської Армії Клима Савура (Дмитра Клячківського). Місцем паломництва патріотів з Рівного, Луцька, Тернопільщини та всіх довколишніх сіл стало урочище Лісничівка, неподалік села Суськ Рівненського району. Саме тут було розташоване місце останнього постою Клима Савура. Вшанувати пам'ять головного командира Української Повстанської Армії прибули народні депутати України: Василь Червоній, Сергій Олексіюк, Юрій Ширко, ветерани національно-визвольних змагань та молодь. Мітинг-реквієм відбувся і в Рівному, поруч iз будівлею колишньої в'язниці, де зусиллями Української народної партії і міської влади два роки тому постав монумент славетному командиру.

У середині XVII століття Сибір уже асоціювався в Московській державі з місцем заслання, головним чином політичного. Одним із перших українських арештантів, засланих до Тобольська, був полковник Іван Нечай, зять Богдана Хмельницького, звинувачений у 1659 році московською владою за те, що організував білоруську козаччину в адміністративному устрої Війська Запорозького, а не Московської держави. Згодом за ним пішли на заслання наші гетьмани Дем'ян Многогрішний (на Забайкалля) та Іван Самойлович (до Тобольська), де й померли. Традиція переселення до Сибіру політичних в'язнів міцно вкоренилася в Російській імперії, а пізніше «розквітла» і в СРСР.