Цукор з гірчинкою

      Харківські аграрники цього року планують ще більше скоротити посіви цукрових буряків. Культура, яка здавна вважалася в регіоні базовою, нині потрапила до сільгоспвиробників у велику немилість. За даними управлінців, із визначених обласною програмою «Цукор» 93 тисяч гектарів селяни мають намір засіяти відсотків 60. Це означає, що місцеві цукроварні у сезон працюватимуть не на повну потужність і зазнають колосальних збитків.

      Аби розставити усі крапки над «і» ще до того, як у поле вийдуть сівалки, голова облдержадміністрації Євген Кушнарьов провів у Харкові спільну нараду фахівців, причетних до виробництва солодкого кореня.

      До речі, останнє зібрання було вже третім за рахунком і мало чим різнилося від тих, що проходили раніше. Тобто і сільгоспвиробники, і заводчани досить коректно обмінялися претензіями один до одного, залишившись при своїх інтересах.

      Серед причин, які витісняють солодкий корінь з харківських ланів, заступник голови облдержадміністрації Степан Масельський назвав дві. Це свідоме скорочення аграрниками земельних угідь, відведених під буряк, і масове порушення технології його вирощування. У сусідній Бєлгородській області, яка працює за аналогічних природних умов, сільгоспвиробники уже кілька років збирають стабільно високі урожаї і навіть запустили недавно в роботу цукроварню, що простоювала не один сезон. Скромність же наших результатів, на думку фахівців, тісно пов'язана з розміром коштів, вкладених у виробництво цієї культури. Селяни сьогодні явно не додають буряку добрив, не завжди мають під рукою достатню кількість пестицидів, у їхньому розпорядженні — давно зношена техніка, що вимагає суттєвих затрат на постійний ремонт.

      Аби вирішити цю проблему, в області вже кілька років діє схема, за якою заводчани матеріально допомагають сільгоспвиробникам виростити солодкий корінь в обмін на зобов'язання поставити сировину саме їм. Але цей, здавалося б, перевірений механізм чомусь постійно дає збій. Заводчани сьогодні винні аграрникам близько 6 мільйонів гривень. І приблизно таку ж суму заборгували підприємствам селяни.

      Партнерські непорозуміння насправді дорого коштують. Цього року, скажімо, Куп'янський цукровий завод переробив лише 246 тисяч тонн сировини (половину проектного завантаження), зазнавши збитків на 3,5 мільйона гривень. Низка підприємств регіону завершила рік з іще гіршими показниками. Вигідно відрізняється від інших сьогодні лише Мурафський цукровий завод, який зумів пропрацювати у сезон близько трьох місяців. На сьогодні це кращий показник в Україні.

      Спад виробництва у вищезгаданій галузі, на думку Євгена Кушнарьова, стався через відсутність зовнішніх ринків збуту, невідрегульованість цін на готову продукцію, відсутність у заводів та сільгоспвиробників обігових коштів, зависокі ставки банківських кредитів. До того ж досить тривалий час більшість цукропереробних підприємств перебувала у руках власників, які ставили завдання за рік-два взяти з них усе, що можна, а потім перепродати з вигодою для себе у треті руки разом із численними проблемами та боргами. Державні мужі надто довго і розважливо спостерігали за розгулом тимчасових правителів, які перетворили на власних заручників тисячі людей. Адже лише в Харківському регіоні з цукроварнями пов'язана доля жителів десяти населених пунктів. Ні для кого також не секрет, яким соціальним лихом обернулося для заводчан і сільгоспвиробників закриття лише одного з них — Орільського. Безробіття і злидні стали тут причиною масової пиятики і, відповідно, загострення криміногенної ситуації.

      Вихід із ситуації фахівці бачать у створенні потужного акціонерного капіталу, який допоможе товаровиробникам вирішити фінансові проблеми, у відродженні інтенсивного виробництва, переході від бартерних до прямих фінансових розрахунків. «Я переконаний, що реалізація цукру повинна розглядатися як невід'ємний технологічний процес виробництва, — говорить Євген Кушнарьов. — Вихід із сьогоднішнього становища знайдемо лише тоді, коли і цукрозаводи, і сільгоспвиробники почнуть працювати на єдиний взаємовигідний результат».

      Схоже, порозумітися їм таки доведеться. Чиновники попередили, що у формі консультацій і вмовляння аналогічні наради проводити в облдержадміністрації більше не будуть. Регіон зацікавлений у збереженні цукрової галузі, тому в разі потреби батьки області змушені будуть шукати і застосовувати адміністративні методи впливу. Власники цукроварень та аграрники, мабуть, дійсно не вичерпали всі варіанти мирної співпраці. Як поремствувала в інтерв'ю журналістам директор Харківської бісквітної фабрики Алла Коваль, заводчани та сільгоспвиробники тому і не можуть видати на-гора пристойний кінцевий продукт, що кожен з учасників процесу прагне не підтримати, а обдурити свого партнера, нагрiвши на цьому руки.