Не купуйтеся на зефір у шоколаді

      Управління Служби безпеки України в Луганській області попередило місцевих підприємців про «друге пришестя» так званих «листів-419». Ця назва, як і саме явище, відноситься до статті 419 Кримінального кодексу... Нігерії. Для преси листи з найбільш населеної (а тому, мабуть, і найбільш «просунутої») країни Чорного Континенту, що зливою обвалилися на підприємства Луганщини в середині 90-х, залишилися мало поміченими. Очевидно, тому, що їхні автори обрали не найвдаліший момент. Фахівці СБУ відзначають, що пік цієї епістолярної активності припав на той період, коли більшість державних підприємств (а писали нігерійці чомусь здебільшого на їхні адреси) переживали тяжкі часи і допомогти своїм «контрагентам» нічим не могли. Крім усього, тоді держава вже спромоглася забезпечити сякий-такий валютний контроль у держсекторі економіки. Хоча пропозиції африканців належали до категорії вельми спокусливих.

      От декілька сюжетів з цього захоплюючого детективного серіалу. Наприклад, про гірку долю дружини начальника служби безпеки при покійному вже на той час диктаторі Нігерії Абате. Тропіканка скаржиться, що влада переслідує її родину, конфіскувала все майно і тому вона змушена просити луганського партнера, адресу якого дізналася в торгово-промисловій палаті, зберегти на своєму рахунку незареєстровані $18,5 млн., що тепер зберігаються в банку Беніна (ще одна африканська країна). Комісійні за таку послугу — 25% від усієї суми; 10 відсотків — на здійснення переведення грошей, а решта надходить у повне користування партнера, поки жертва репресій не зможе полишити свою країну. А оскільки, мовляв, телефони її прослуховуються, то, в разі згоди, партнер має зв'язатися з адвокатом родини, котрий мешкає в Амстердамі.

      Ще одна жертва політичного геноциду — такий собі Денгого Альфа. Очолюючи групу сприяння золото- та діамантовидобувній промисловості в Сьєра-Леоне і підпрацьовуючи одночасно міністром фінансів у цій країні, пан Денгого заробив не багато не мало — $15,3 мільйона. Після державного перевороту тамтешні путчисти його заарештували, а потім і вбили, однак перед тим він таки встиг повідомити сину про місцезнаходження грошей. І тепер його невтішний нащадок — Девід Альфа — надсилає листа до України: заберіть собі кляті гроші, моїй сім'ї вони щастя не принесли. Якщо ж адресат бажає спростити процедуру переведення мільйонів покійного золотопромисловця, він може приїхати до Буркіна-Фасо і відкрити рахунок на власне ім'я...

      Перед очима розгублених провінційних директорів проходили імена маловідомих (а точніше, геть невідомих) африканських міністрів, політичних діячів, навіть лідерів національно-визвольної боротьби. На перший погляд — нічого небезпечного в тих листах немає — нехай ті простакуваті африканці надсилають свої долари, а ми вже їм тут дамо раду. Однак не варто зневажати тропічних комбінаторів. Століття спілкування з білою людиною їх багато чого навчило. Адже далі наставала головна фаза комбінації «мій багатий африканський родич». Отримавши згоду на розміщення липових грошей на своїх рахунках, аферисти починають давати дрібні вказівки щодо фінансових операцій: треба перерахувати кілька тисяч на послуги юриста, що працює над складанням контракту, потім — на оформлення переводу на банківський рахунок, далі з'являється ще безліч дрібних непередбачуваних потреб... До Чорного континенту перетікають десятки, а іноді й сотні тисяч «зелених», а жадана зустріч з мільйонами все відкладається й відкладається...

      Якщо ж у когось виникала необхідність на певній стадії заочного спілкування потурбувати правоохоронні органи Нігерії щодо осіб партнерів, то на нього чекало глибоке розчарування. З Африки надходило повідомлення про те, що представлені документи сфальсифіковані, а особи учасників переговорів з нігерійського боку не відомі. У кращому випадку — перебувають у розшуку.

      Важко сказати, чи то злиденні нігерійці розчарувалися в іще більш злиденних українцях, а може, вони просто перебазувалися, однак нова хвиля накотила вже не з Лагоса, а з Йоганнесбурга (Південно-Африканська республіка). Як повідомила прес-служба луганського Управління СБУ, кілька місцевих підприємців (включно з редактором однієї з обласних газет) отримали послання від громадянина Зімбабве Джеймса Кунга приблизно такого змісту. У результаті земельної реформи, яку започаткував президент цієї південноафриканської країни д-р Роберт Мугабе, в країні розпочалися безладдя та масові вбивства, повідомляє незнайомому луганському другові добродій Кунга. Однією з жертв заворушень став і батько автора листа, доктор Джері Кунга. Його вбили, але — яка удача! — напередодні вбивства батько з сином встигли помістити на рахунок страхової компанії 28,5 млн. доларів. Кошти призначалися для закупівлі сільгосптехніки та інших речей, які потрібні, аби облаштуватися на землях сусіднього Свазіленду. Однак тепер, із цією реформою — який тут Свазіленд...

      На жаль,  повідомляє нещасний Джеймс Кунга, законодавство ПАР не дозволяє біженцям займатися фінансовими операціями, тому зараз він шукає притулок для своїх мільйонів. Тож чи не буде таким ласкавим високоповажний луганчанин надати для цього власний рахунок? Звичайно, не безкоштовно. Чверть вищезгаданої суми пропонує адресату як комісійні. Ще 70% обіцяє інвестувати в економіку України... Вражаючий альтруїзм, якщо забути, що, за підрахунками спецслужб світу, шахраї на чужій жадібності щороку заробляють тисячi доларів...