Кого ще поставить на коліна Верховний Головнокомандувач. (з архіву РЕЙТЕР)
Одним із подарунків, який Радянський Союз залишив у спадок Україні, став надзвичайно великий військовий комплекс. Спершу цим гордилися. Проте невдовзі перед українським військом постало зовсім інше питання: що з цим майном робити? Світ і його пріоритети змінилися, бо розвинуті країни стали приділяти увагу не масштабам та кількості, а якості — високотехнічним розробкам та розвідці. В Україні це теж усвідомили, тому за 12 останніх років чисельність війська було скорочено з 760 до 355 тисяч, а разом із «демобілізованими» почали продавати майно Збройних сил. Проте на загальній ситуації такі кроки кардинально не позначилися: за даними Міністерства оборони, на модернізацію війська іде лише 10 відсотків коштів, решта — на утримання того комплексу, котрий наполегливо нарощувався у роки «холодної війни». Нині Міноборони та Головний верховнокомандувач, тобто Президент, знову взялися скорочувати військо. За їхньої ініціативи в парламенті з'явився законопроект «Про реформування Збройних сил України», який передбачає скорочення армії на 80 тисяч цього року та на 75 — наступного.
Скорочення війська — крок закономірний i неминучий, але непокоять методи та темпи, які пропонують керівники ЗСУ. Деякі депутати стверджують: «сирішого» за цей проект Верховна Рада ще не бачила. Принаймні через те, що в нинішньому бюджеті не передбачено достатніх коштів, аби забезпечити нормальне «поствійськове» життя тих, кого невдовзі звільнять. Інші депутати (передусім із фракцій більшості) цей проект повністю підтримують, що й засвідчило голосування за нього у першому читанні 19 лютого (напередодні Дня захисника Вітчизни). Про те, до чого може призвести остаточне прийняття згаданого проекту в «сирому» вигляді, «УМ» з'ясовувала у секретаря парламентського Комітету з питань оборони та національної безпеки Георгія Манчуленка (фракція «Наша Україна»).
— Георгію Манолійовичу, фракція «Нашої України» й опозиція загалом не підтримали в першому читанні законопроект «Про реформування Збройних сил України». Пояснiть нашим читачам, про що в ньому, власне, йдеться?
— Назва цього законопроекту гучна і, на перший погляд, вражаюча. Але коли його прочитати, то стане зрозуміло, що назва абсолютно не відповідає суті. Адже про реформу там практично не йдеться — ідеться про скорочення Збройних сил: до кінця 2005 року їхня чисельність має складати 200 тисяч чоловік. Тому цей законопроект треба було б назвати по-іншому — про скорочення ЗСУ на такий-то період, і все. Єдина норма, яка має відношення до реформування — це те, що на базі чотирьох видів ЗСУ (Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Війська протиповітряної оборони, Військово-Морські сили. — Авт.) буде сформовано тривидову структуру: із Військово-повітряних сил і Військ протиповітряної оборони пропонується сформувати Повітряні сили. Хоча, як на мене, більш логічним було б їх назвати Повітряними військами. Все ж інше — це лише скорочення.
І, я б наголосив, без належних соціальних гарантій. Бо норми цього законопроекту чітко вказують: скорочення фінансуватиметься «у межах бюджетних призначень на відповідний рік». А ми знаємо, що на цей, 2004-й, рік бюджетним призначенням на оборону бракує більш як мільярда гривень (у бюджеті на державну програму «Оборона» передбачено 5 мільярдів 650 млн. грн. — Авт.). Як же ж тоді соціально захищати тих 80 тисяч людей, яких мають цього року скоротити? І, я впевнений, так буде і наступного року, коли мають скоротити ще 75 тисяч осіб.
До речі, на сьогоднішній день діє Закон «Про чисельність Збройних сил України на 2000—2005 роки», і цей закон ніхто ще не відміняв. А скорочення як таке вже відбувається. І не зрозуміло, на якій підставі.
— Закон не прийнятий, а вже скорочують?!
— Так, скорочення відбувається: розформовують військові частини, людей відправляють або на пенсію, або на інше місце служби, а дехто взагалі без пенсії залишається. Бо часто-густо трапляється, що людину, яка має свою позицію і своє «я», командування розглядає як нелояльну. І якщо їй залишається півроку чи рік до отримання військової пенсії, її звільняють. Тих людей, які, скажімо, звикли, щоб по них «їздили», вважають лояльними до начальства. Тому їх можуть перевести, наприклад, у військкомат навіть тоді, якщо вони мають право на пенсію. Існує багато випадків такої несправедливості. Тому цей проект може призвести до значного соціального загострення серед військовослужбовців, яких збираються скорочувати. І, часто-густо, скорочувати невмотивовано.
Бо, скажімо, для Збройних сил будь-якої країни «біблією» є воєнна доктрина. У нас нової редакції воєнної доктрини немає — їй більше десяти років, і вона не відповідає вимогам сучасного дня.
Спочатку треба визначитися, які загрози і небезпеки існують для України. А може, нам треба не 200 тисяч, а, умовно кажучи, 150 тисяч? Ніхто не може мені конкретно дати відповіді, на чому ж базується ця цифра — 200 тисяч. До розробки доктрини залучають цілі наукові заклади. Вони враховують геополітичне становище, асиметричні загрози, ситуацію навколо кордону. І вже під цю доктрину має визначатися структура Збройних сил. Підведіть під це наукову базу, розробіть доктрину, й опісля можна буде дивитись! А не маючи цього документа, ставлячи віз поперед коня... Що ж це за реформування таке відбувається?
Окрім того, треба враховувати, чи ми в майбутньому будемо самі себе оберігати, чи це буде колективна система безпеки. Бо, як відомо, ми декларуємо наміри вступити в НАТО, хоча заявку, на жаль, ще не подано. А ця система колективної безпеки бере під свою опіку ту країну, яка до неї долучається. Тому тут до формування Збройних сил буде вже інший підхід.
— Припустимо, що грошей на скорочення війська вистачило б. Чи не виникло б проблем із подальшим соціальним забезпеченням військовослужбовців? Яким чином воно прописано у законопроекті?
— Соціальний бік більш-менш виписаний: там згадується і перекваліфікація, і перенавчання, і перепрацевлаштування. Але — повторюся — під усе це треба мати реальні гроші. Адже можна написати дуже багато гарних слів, і на папері вони будуть виглядати пристойно. Але якщо вчитатися — «у межах бюджетних призначень на відповідний рік». І все: гарні слова розбиваються об стіну безгрошів'я.
Закон, який на сьогоднішній день діє, підходив до питання скорочення набагато виваженіше: там за кілька років пропонувалося скоротити 25 тисяч військовослужбовців. А це ж не 155 тисяч! Людей не можна викидати на вулицю, їм треба дати можливість перенавчитися, дати можливість працевлаштуватися, адаптуватися до цивільного життя. Бо пристосовуватися до зовсім інших вимог цивільного життя — це теж проблема, певна «ломка» людей.
— Восени, коли формувався бюджет, ваш комітет або Міноборони пропонували збільшити видатки на цю реформу?
— Звичайно. Коли ми розглядали проект бюджету на 2004 рік, ми все це аналізували. Ми прагнули, аби це був не бюджет утримання, але й бюджет розвитку: мають закуповуватися нові види озброєння і військової техніки, проводитися науково-дослідні і конструкторські розробки. Апелювали і до Президента як Верховного головнокомандувача, аби він вплинув на уряд, щоб у Законі про держбюджет Кабмін хоча б урахував вимоги тих указів Президента, які діють на сьогоднішній день — про надбавки військовослужбовцям, закупівлю нової техніки тощо. Ну а в якому порядку приймали закон про Держбюджет, усі знають. Тому від нього всі стогнуть. І не тільки військовослужбовці.
— Проте законопроект уже прийнятий у першому читанні. На чому зосереджує найбільшу увагу ваш комітет при підготовці до другого читання?
— Я взагалі не згоден із концепцією цього проекту, але, звичайно, до другого читання його треба відшліфовувати. І насамперед це стосується соціального аспекту: зробити максимум можливого для того, щоб людей не викинули на вулицю, щоб вони мали те, що прописано у проекті. Під це треба підвести нормальну фінансову базу. Це, до речі, проблема не лише для нашого комітету, а й бюджетного.
— А яким чином відбуватиметься скорочення — по окремих військовослужбовцях чи цілими частинами? Цей нюанс прописаний у законопроекті?
— Тут можливі різні варіанти. Якусь частину взагалі можуть розформувати, бо вона є непотрібною. Не виключено, що когось звільнятимуть за рівнем близькості до начальства.
Чи, візьмімо для прикладу, формування Повітряних сил на базі ВПС і ППО. При з'єднанні якісь елементи будуть ставати зайвими, бо функції ВПС і ППО багато в чому дублюються. Тому треба буде від чогось відмовитись.
— Міноборони та Президент мотивують свою реформаторську ініціативу тим, що наша армія надто дорога для країни. Невже її важко утримувати?
— При наявності політичної волі в керівників держави і, зокрема, Президента як Верховного головнокомандувача ми могли б забезпечити нормальне функціонування ЗС навіть із нинішньою структурою. Але якщо Президент видає укази, а потім ці укази не знаходять свого фінансового виразу через бюджет, який розробляє Кабінет Міністрів, то я вважаю, що в такого глави держави немає політичної волі, аби примусити уряд розробити такий закон, щоб його ж, президентські, укази не залишалися папірцями.
Скорочення ЗСУ справді до певної міри покращить фінансове утримання. Хоча, приміром, на даний момент діє норма Закону «Про оборону України», де зазначено, що витрати на оборону мають складати не менше трьох відсотків від ВВП. А цей закон же ж діє! Тоді нехай Прем'єр-міністр чи Президент запропонують зменшити той відсоток — аби ми принаймні самі не порушували чинне законодавче поле.
— Якщо чисельність війська буде скорочуватися, то з'явиться чимало незадіяного майна. Чи можна буде кошти від його реалізації використати для реформування Збройних сил?
— Якби ці кошти використовували за призначенням, то це збільшило б дохідну частину бюджету і покращило б фінансування Збройних сил. Адже є непоодинокі випадки привласнення майна посадовими особами, що мали відношення до його реалізації.
— Яким чином можна запобігти зловживанню посадовцями і при реалізації майна, і при проведенні скорочення? Що ви будете робити, аби це питання не пішло на самоплив?
— На самоплив воно піти не може, бо на сьогоднішній день існує закон, який передбачає демократичний цивільний контроль над силовими структурами, в тому числі над Збройними силами. Міністерство оборони не є і не повинне бути таким закритим, як це було колись. А наскільки ефективно громадськість та парламент користуватимуться правом контролю — це вже інше питання. Громадяни мають бути зацікавлені в тому, аби знати, на що використовують податки, які, зокрема, йдуть на фінансування Збройних сил. І депутати як представники народу теж повинні цим правом користуватися, бити по руках порушників і голосно про це говорити.
«Не можна допустити, аби якийсь начальник міг бездумно розпоряджатися чиєюсь долею»
— Скорочення Збройних сил позначиться на кількості курсантів і призовників?
— Звичайно. Треба буде меншу кількість військових спеціалістів, тому у військові навчальні заклади набиратимуть меншу кількість курсантів. І, зрозуміло, зменшиться кількість призовників. Усе будуть «підганяти» під цифру 200 тисяч. Як ви знаєте, в Україні до 2015 року заплановано перехід на контрактну форму служби. Як на мене, цей термін дещо розтягнутий у часі. Тобто призовників зовсім не стане: армія буде роботою для людей, які добровільно захочуть себе присвятити службі у Збройних силах.
— Загалом, ви підтримуєте скорочення Збройних сил, тільки щоб воно було виваженим та обгрунтованим?
— Говорити, що я підтримую скорочення — це надто спрощений підхід. Я можу підтримати, якщо воно буде науково обгрунтованим. І щоб людей не викидали на вулицю. До речі, якщо військовослужбовців будуть безпідставно звільняти, я б радив їм звертатися безпосередньо до мене: мій робочий телефон — 255-41-20, електронна адреса [email protected], поштова адреса — Київ, вулиця Банкова 6-8, кімната 520, Комітет з питань національної безпеки та оборони, секретарю комітету.
Не можна допустити того, щоб якийсь військовий начальник міг бездумно, безпідставно розпоряджатися чиїмись долями. «Наша Україна» буде цим питанням займатися через штаби в районах та областях. Ми вже випустили листівку з цього приводу, наші люди будуть усе це доводити до громадськості. І це теж, до речі, є одним із елементів цивільного контролю за тим, як буде відбуватися скорочення Збройних сил. Саме скорочення, а не реформування...
— А яким, на ваш погляд, має бути реформування?
— Я дуже хочу, щоб Україна стала членом НАТО. Окрім того, ми маємо визначити собі пріоритети. На мій погляд, це посилення розвідувальних структур. До речі, я є автором законопроекту про внесення змін до бюджету на 2004 рік — щодо збільшення фінансування Головного управління розвідки Міністерства оборони. Бо норма, яку заклав Кабінет Міністрів, покриває тільки половину потреб на мінімальне забезпечення діяльності розвідки. Держава повинна усвідомлювати: в сьогоднішньому світі глобалізації та комп'ютеризації це дуже важливо.
Також варто зосередитись на розвитку того елементу, який невдовзі називатиметься Повітряними силами (чи військами), — це авіація і ППО. Наступне — це високомобільні роди військ: повітрянодесантні, морська піхота, війська спеціального призначення, на базі яких формувалися б сили швидкого реагування. Я не хочу применшувати роль інших родів, але акценти мені б хотілося розставити саме так.
До речі, якщо військовослужбовців будуть безпідставно звільняти, я б радив їм звертатися безпосередньо до мене: мій робочий телефон — 255-41-20, електронна адреса manchulenko@rada. gov.ua, поштова адреса — Київ, вулиця Банкова 6-8, кімната 520, Комітет з питань національної безпеки та оборони, секретарю комітету Георгію Манчуленку.
Георгій Манчуленко.
А Міноборони рахує інакше...
Наприкінці минулого тижня у столичному Будинку офіцерів пройшов брифінг заступників міністра оборони Олександра Олійника та Валентини Гошовської, присвячений питанню реформування Збройних сил. «Зами» Євгена Марчука дивляться на процес скорочення з оптимізмом, якому можна позаздрити. Валентина Гошовська, приміром, вважає, що грошей на скорочення ЗСУ «в основному» вистачає: «Чому «в основному»? Тому що сьогодні в бюджетний комітет уже подано пропозицію про виділення додаткових 220 мільйонів гривень. Ця пропозиція підтримується і депутатами, і урядом».
Якщо додати ці кошти до тих, які заплановані, то у Міноборони на скорочення війська буде загалом 989,7 мільйона гривень. На одного з 80 тисяч скорочених у такому випадку буде передбачено витратити 12 тисяч 371 гривень. Такої суми явно замало — як забезпечити «скорочених» людей пенсіями, житлом, разовими допомогами тощо за якихось 12 тисяч гривень? Однак Міністерству оборони вистачить. З простої причини: за повідомленням прес-служби МОУ, «зменшення Українського війська на 80 тисяч у 2004 році передбачає скорочення 55 тисяч військових посад. Але реально з військової служби за скороченням звільнятимуться близько 15 тисяч офіцерів та 14 тисяч прапорщиків, тобто майже 29 тисяч осіб. Решта скорочення відбуватиметься за рахунок ліквідації вакантних посад». Простіше кажучи, МО буде лiквiдовувати посади, які де-юре існували, але які де-факто ніхто не займав.
Окрім того, посадовці від Міноборони не підтверджують інформації про те, що скорочення відбувається уже зараз: «Без цього [закону] скорочення не відбуватиметься», — кілька разів повторювала пані Гошовська. Хоча, за даними багатьох мас-медіа, міністр Марчук уже роздав своїм підлеглим пакети, у яких вказувалось, які категорії, звання та посади мають потрапити під «реформування», і все це з конкретними датами.
А на питання про те, чи доцільно скорочувати військо, не маючи доктрини, яка б вказувала на напрями роботи ЗСУ, заступник міністра Олександр Олійник відповів: «Доктрина і скорочення мають під собою спільне коріння. Але не настільки, щоб ми говорили про абсолютну суворість того, що скорочення має відбуватись після прийняття нової доктрини». До речі, пан Олійник стверджує, що проект про реформування ЗСУ іде в одній колії з доктриною, над якою поки все ще працюють.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
