Молоток над Припортовим

Одеський припортовий завод знову продають! Першу спробу, як ми пам’ятаємо, уряд зробив ще торік, але тоді його ініціативу заблокував Президент України. Вчора ж Фонд держмайна знову оголосив конкурс на продаж підприємства: охочі придбати 99,6% акцій мають 75 днів на роздуми про ціну. Тож аукціон має відбутися 28 вересня нинішнього року.

Причини, які змусили Кабмін знову «проштовхувати» продаж Припортового, до болю банальні: гостра нестача коштів! Гроші потрібні як для фінансування бюджетних «дірок», так і для розвитку інфраструктурних проектів: «Євро–2012» не чекає. «План із приватизації на 2009 рік становить 8,5 мільярда гривень, — пояснив «УМ» експерт Школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. — За перший квартал одержано всього 64 мільйони. Зрозуміло, що без продажу великих підприємств про будь–яке виконання плану не може бути й мови».

Звичайно, виставляти на торги гіганта української індустрії у час кризи, коли його ціна автоматично падає, недоцільно. Тим паче що вартість заводу збивають і його фінансові показники: перший квартал нинішнього року він закінчив зі збитком у 10 мільйонів гривень, а за підсумками року втрати можуть становити і 100 мільйонів. За умов стабільної роботи Припортовий щороку приносив державі 60 мільйонів гривень прибутку. На думку експертів, нині ринкова ціна підприємства коливається між 700 і 900 мільйонами доларів (тож стартова вартість 4 млрд. гривень є цілком коректною). Торік держава могла виручити за нього близько одного мільярда доларів.

«Падіння ймовірного прибутку, як ми бачимо, існує, але воно не таке вже й кардинальне, — переконаний пан Кисельов. — Тим паче що в останні місяці падіння обсягів виробництва у хімічній промисловості призупинилося (35% у травні проти майже 50% у січні), і галузь нині почуває себе значно краще, ніж, скажімо, металургія». Серед претендентів на придбання експерт називає європейські компанії «Єврохім» та «Яра–Інтернешнл», російську «Акрон», а також дві вітчизняні групи — «Приват» і структури Дмитра Фірташа. Три останні, як ми пам’ятаємо, виявляли найбільшу активність під час минулорічної епопеї із продажу Припортового. Більшість аналітиків нині вважає, що переможцями стануть–таки вітчизняні інвестори. Аргументи здебільшого політичні, ніж економічні: наші бізнесмени можуть запропонувати владним чиновникам цікавіші умови, як поповнити партійну касу перед виборами. І на знак вдячності отримати умови конкурсу, написані під потенційного переможця.

Формально Кабмін має визначитися з пріоритетами: чи надати перевагу тому, хто запропонує найвищу ціну, а там уже хоч трава не рости, чи відкрити шлагбаум перед претендентом, який готовий дбати про розвиток виробництва. Не визначено поки що й ключове питання, через яке глава держави торік призупинив роздержавлення: продаватимуть тільки виробничі потужності чи також і трубопровід, який робить Припортовий монополістом на загальнодержавному ринку з таких специфічних послуг, як прийом, охолодження та перевантаження аміаку. Проблема є, по суті, маневром між прибутком та державними інтересами.

Аналітики також припускають, що Припортовий — тільки перша ластівка масштабного роздержавлення, яке планує уряд, зіткнувшись із бюджетним дефіцитом. Вслід за ним із молотка можуть піти давно перезрілий «Укртелеком», харківський «Турбоатом», низка теплових енергогенеруючих станцій, а також, можливо, близько сотні шахт, приватизацію яких свого часу також зупинив Президент.

ДОВІДКА «УМ»

Одеський державний припортовий завод (введено в експлуатацію в 1978 році) — одне з найбільш технічно досконалих підприємств України. Другий — після «Стиролу» — виробник аміаку та карбоміду. Окрім виробництва, займається перевантаженням продукції, що йде транзитом із країн СНД на експорт.