Перші особи країни традиційно привітали хліборобів із трудовою перемогою, проте натомість отримали лише солідну порцію критики і нарікань. Перший заступник голови тутешньої Ради міністрів Микола Колісниченко спеціально зібрав учора в урядовій VIP–залі сільгоспвиробників, аби ті «наживо» поінформували ЗМІ про свої кричущі біди. Такого сплеску емоцій від людей ще не доводилося чути. «Ситуація катастрофічна, потрібно бити на сполох, далі так жити неможливо, вийдемо на дорогу і висиплемо там зерно», — лунало у залі. Зібравши непоганий урожай ранніх зернових, господарства не знають, що з ним робити. Продавати продовольче зерно за цінами, запропонованими Кабміном України (за 650—700 гривень за пшеницю 3 і 4 класу, себто вдвічі дешевше за собівартість) — означає заганяти себе у мільйонні борги.

Коли минулої неділі в Олександрівському районі Херсонської області почалася гроза, люди не очікували нічого надзвичайного. На небі нависла чорна хмара, пішов дощ, згодом град. Однак потім здійнявся шалений вітер, що сягав швидкості 28, а подекуди й 30 метрів за секунду. Як розповіли кореспонденту «УМ» в Головному управлінні Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у Херсонській області, буревій тривав усього сім–десять хвилин. Але навіть за такий короткий час він зміг наробити багато лиха.

Усі вони скуштували апетитні тістечка «Банановий пагорб». Зроблені в місцевому кондитерському цеху ласощі продавали у трьох мукачівських кафе. З’ївши їх, 23 людини, в тому числі діти від шести до одинадцяти років, через лічені години опинились на лікарняному ліжку з гострою кишковою інфекцією. Як повідомили «УМ» у Міністерстві охорони здоров’я, станом на вчора у трьох дітей, які перебувають в обласній дитячій лікарні, вже підтверджено сальмонелу ентеритідіс.

Якось не задалися минулі вихідні для вугільників Донбасу. Хоча й, дякувати Богові, обійшлося без жертв. Спочатку, здавалося, у справу втрутилося саме небо. У тому сенсі, що в трансформаторну підстанцію шахти «Мащенська»державного підприємства «Луганськвугілля» влучила блискавка. У результаті підприємство було знеструмлене, припинилася робота вентиляційних установок, і 317 шахтарів, які працювали на той момент під землею, змушені були терміново підніматися на поверхню. Аби не задихнутися від нестачі кисню.

«Не скупіться на фантазію», — закликають організатори оригінального запливу, який уже вчетверте збере відчайдухів Дніпропетровська на березі Дніпра. Цьогоріч дійство запланували на 14 липня на сьому вечора. Хто не встигне — може пошкодувати, адже подивитись буде на що! Оригінальність змагань полягає в тому, що кожному учаснику запливу надаються необмежені можливості з конструювання свого плаваючого засобу — від «швидкісних» матраців із різними технічними видумками та камер автомобільних коліс до ванни з саморобними веслами (як приклад весел — пара тарілок, лопатки для сміття чи мухобійки. — Авт.). Так, минулоріч хлопці–екстремали приємно втішили своєю оригінальністю, адже примудрились проплисти дистанцію у 200 метрів на надувних жінках.

Напередодні дня Ангела — святого Петра і Павла — в німецькій клініці від онкологічного захворювання помер відомий російський композитор, актор і співак Павло Сміян. Недобре почувався ще на початку року, але до лікарів не йшов, думав, що це панкреатит. У березні після обстеження лікарі поставили страшний діагноз — рак, сказали, що залишилося жити недовго, і відправили додому вмирати. Трупа театру «Ленком», в якому Сміян майже все життя пропрацював актором, підтримувала його, як могла. За останній рік вона втратила двох ветеранів — Олександра Абдулова та Олега Янковського. За третього, Павла Сміяна, боролися з усіх сил. Збирали гроші на лікування, відправили в найкращу клініку Німеччини, де його вдало прооперували. Співак ішов на поправку та, на жаль, дива не сталося. 11 липня у свої 52 Павло Сміян попрощався з нами назавжди. У січні в нього народився довгоочікуваний і пізній син Макарій, якому тепер замість татуся–чарівника мама Людмила співатиме улюблені всіма дітьми «33 коровы», «Ветер перемен» і «Непогода».

Головними винуватцями урочистостей стали Боні та Елік — усурійські бурі ведмеді, старожителі Київського зоопарку. Завезені з Хабаровського краю у 1989 році, двомісячні клишоногі перетворились на справжніх «царів лісу». Тож у день ведмежого свята, аби урізноманітнити поведінку Боні та Еліка, персонал зоопарку підготував для них низку сюрпризів: своєрідні іграшки у вигляді соснових та ялинових шишок, закріплені на півтораметровій висоті мішечки з кормом, заховані ємкості з медом тощо.

Національним банком України завершено проведення конкурсу «Краща монета року України» за 2008 рік (далі — конкурс).