Не пряником, так Кнутом

Усе–таки російських чиновників іноді цікаво послухати. Бо багато невідомого можна дізнатися з їхніх монологів, особливо якщо ті стосуються України. Приміром, під час недавньої зустрічі з американським президентом Бараком Обамою своїми знаннями української дійсності вразив російський прем’єр Володимир Путін. Він упевнений, що в Україні мешкає 17 мільйонів російських громадян. Цікава цифір, бо, за даними останнього перепису (це ще коли нас було 48 мільйонів), представників усіх 130 нацменшин в Україні мешкало 10,9 мільйона. Виявляється, Путін переплутав мільйони з відсотками! А може, й не переплутав? «Такі постійні «помилки» російського керівництва в оцінці етнічної ситуації в Україні є спробою дезінформувати громадську світову думку і заявити про нібито особливе право Росії втручатися у внутрішні справи України», — зазначає у своїй заяві українське МЗС. Утім помилка є помилкою, і це не привід для міжнародної сварки. Але цього тижня Росія ще раз наступила на свій улюблений український мозоль.

Причиною став порівняльний моніторинг стану забезпечення освітніх прав росіян в Україні та українців — у сусідній державі, що його здійснювали в обох країнах експерти ОБСЄ. Делегація, очолювана Верховним комісаром ОБСЄ у справах нацменшин Кнутом Воллебеком, ще не встигла поїхати додому, а їхнє дослідження вже спричинило міжнародний скандал. Роздмухав його офіційний представник МЗС Росії Андрій Нестеренко. Він звинуватив Україну в заохоченні «дискримінаційних дій щодо російської мови і російськомовного населення». Російський чиновник вважає, що «проведена в Україні лінія на дерусифікацію, форсований переклад освітнього й інформаційного простору, судово–адміністративної сфери країни цілком на українську мову підсилює розмежування українського суспільства». І висловив сподівання «на адекватні оцінки цієї ситуації з боку офісу Верховного комісара» ОБСЄ.

Українське МЗС не забарилося з відповіддю. «Подібні заяви сприймаються як намагання штучно створити напругу між двома народами, — йдеться в офіційній заяві зовнішньополітичного відомства. — Спекулятивно зловживаючи терміном «російськомовне населення», офіційна Москва дозволяє собі вказувати, яким чином ситуацію із забезпеченням прав російської меншини в Україні має оцінювати Верховний комісар ОБСЄ Воллебек. Такі дії є неприхованим тиском на представників міжнародних організацій».

Сам Верховний комісар ОБСЄ у справах нацменшин Кнут Воллебек залишився задоволений попередніми результатами порівняльного моніторингу в Україні. Про це він сказав на зустрічі з міністром освіти та науки Іваном Вакарчуком. «В Україні створено широку мережу навчальних закладів з російською мовою навчання. У вас є кваліфіковані вчителі і відповідні підручники, які видає дер­жава», — зауважив пан Воллебек.

Моніторинг місія ОБСЄ проводила в Києві, Сімферополі, Донецьку та Львові. Остаточні його результати будуть не раніше осені. Тому «УМ» поцікавилася в Міносвіти, яким же чином Україна «дискримінує» освітні права етнічних росіян? «Раніше ми провели власний моніторинг забезпечення освітніх прав українців у Росії, — каже заступник міністра освіти Павло Полянський. — І ось що отримали. В Україні маємо 983 дитячі садочки з російською мовою виховання, які відвідують понад 167 тисяч дітей, у Росії — жодного аналогічного дитсадка. В Україні 1199 шкіл, де навчання ведеться російською мовою, в Росії — жодної аналогічної школи. У 1755 українських школах вивчають як державну, так і російську мови, у Росії — нуль. Загалом в Україні російську вивчають майже 1,3 мільйона дітей, в Росії українську — аж 205 школярів. В Україні факультативно вивчають російську 165,5 тисячі дітей, в Росії українську — 100 школярів. Також в українських ПТУ та ВНЗ 1–4 рівнів акредитації російською навчаються понад 506 тисяч студентів, у Росії українською — жоден. Тепер про підручники: в Україні було видано понад 1,5 мільйона навчальних посібників російською, на це пішло більше 18,6 мільйона гривень із держбюджету, в Росії українською не видано жодного підручника. А загалом на утримання шкіл з російською мовою навчання з бюджетів різних рівнів було витрачено цьогоріч уже майже 3,2 мільярда гривень». Словом, комісії ОБСЄ є з чого робити «адекватні оцінки».