Від Льоні з привітом

09.07.2009

Від учора мер Києва Леонід Черновецький знову в зоні досяжності. Його послання мешканцям Києва доставляє не «Укрпошта», а волонтери. У моєму випадку — це сусідка, яка з винуватим виразом обличчя пояснює, що їй просто дуже треба підзаробити. Натомість листа ні про що (який Льоня хороший, а Юля погана) вона просить... сказати їй, хто у квартирі живе. У зв’язку з цим велике прохання до всіх читачів «УМ»: нікому і ніколи не розголошуйте своїх особистих даних. У цьо­му безневинному запитанні криється пошук самотніх літніх людей, на яких полюють «старушатнікі» (саме так це називається на жаргоні міської влади). Пам’ятайте, що ваша приватність вища за те, «що баби у дворі подумають» та за побоювання образити знайому людину неґречною відмовою. На вашому порозі мають право постати тільки ті гості, яких ви кликали самі. Решту женіть утришия. А поштарями хай працюють професіонали.

Тепер щодо листа. Навіть російською мовою помічники Черновецького пишуть кострубато та безграмотно, але це тільки ремарка про «диявола, що ховається в деталях». По суті ж послання починається розмазуванням каші по тарілці: «глибокими» спостереженнями над теперішньою економічною і політичною кризою та ламентаціями «Бог їм суддя!» (не вберегли, мовляв, країну та Київ). А відтак «размишлізми» замінюють «раздуплізми»: «Київський бюджет більше не може компенсувати різницю у вартості тарифів», — визнає нарешті Черновецький. Шкода, що він принагідно не пояснює, куди ж подівся посеред календарного року київський бюджет з усіма його 18 мільярдами гривень?! Тінь винуватця місцевих негараздів маячить між рядків: в усьому винна Тимошенко. Напевно, вона й справді багато в чому винна, але тільки не в шизофренії наступного твердження (цитуємо зі стилістичними помилками):

«З 1 червня тарифи на комунальні послуги для понад 500 тисяч киян залишаться найнижчими у Києві та країні. Єдине, де я прошу вашого розуміння, це тарифи на квартирну плату, опалення та гаряче водопостачання... Дуже важливо, що із прийняттям такого непопулярного, але життєво необхідного для нас з вами рішення, ми зможемо вимагати від житлово–комунальних підприємств поступового та планомірного покращення якості наданих послуг».

Тобто тарифи залишаться найнижчими, але водночас вони зростуть до найвищих. Навіть для групи пільговиків, яких згадує Черновецький. А найприкріше, як на мене, не те, що тарифи зростуть, а те, що нас із вами мають за олігофренів. Бо, по–перше, роздачею такої єресі прикривають справжню мету візиту. По–друге, посланців з «листами щастя» розбещують якоюсь копійкою, формуючи з них бойові бригади горлодерів, які ходитимуть з агітацією перед президентськими виборами все частіше та частіше. Немає сумніву, що ближче до осені буде розігруватися карта єдиного і неповторного рятівника orbi et urbi — світу та міста — блаженного «архімера» Черновецького, який полізе у президентське крісло. Особисто я вірю в те, що Черновецький не пройде. Не тільки на Банкову, ясна річ, а й не пройде як знаряддя впливу. І що ми знайдемо папірцям від київського голови гідне застосування. Але є й альтернативна пропозиція: подивитись на лист мера востаннє на цій шпальті й більше не брати до рук узагалі.

Хтозна, може, дурість — штука заразна?

 

ДО РЕЧІ:

Скільки б Віктор Ющенко не заступався перед мером за юридичних осіб, яким той підвищує тарифи, президентські напучування — як горохом об стіну. Останнє повідомлення з КМДА стосується зростання послуг ЖКГ для комерційних організацій на 14—79 відсотків. Писати в сто перший раз, як це вдарить по гаманцях усіх киян, які ще ходять обідати в кав’ярні чи доглядають за собою у косметичних салонах, уже, їй–Богу, набридло. Нудно з вами, Леоніде Михайловичу...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>