Саміт «великої вісімки» почався вчора в італійській Аквіллі — місті, яке на початку квітня було зруйноване землетрусом і втратило від того 300 своїх мешканців. Засідатимуть очільники провідних країн світу у приміщенні фінансової школи — саме там, де навесні працював штаб із ліквідації наслідків землетрусу. Автор ідеї перенесення саміту із Сардинії в Аквіллу — прем’єр–міністр Італії Сильвіо Берлусконі — має перверзійну фантазію і навіть збирається провести для колег екскурсію руїнами. Це викличе жаль і налякає водночас, а також перегукуватиметься з античними руїнами Помпеї. Втім головна мета Берлусконі — відволікти увагу європейців від своїх брудних приватних скандалів, які вже місяць не сходять зі сторінок газет.

«Ви, мабуть, родом з України?» — запитую в юної сусідки по міжнародному автобусу, завваживши гарну українську вимову. У відповідь дівчина сміється: «Ні, з Юрмали!» Моє друге припущення — що вона навчалась в українській школі — супутниця знову спростовує: спершу була російська школа, а щоб полегшити вступ до технічного університету, де всі дисципліни викладають державною мовою, у випускний клас пішла до латиської. Рідну мову знає від матері. Після закінчення вишу збирається перебиратись в Україну — тут живе наречений...

І дорожнє знайомство, і затим зустрічі в латвійській столиці примусили замислитись над феноменом, який я мимохідь назвав «українським парадоксом»: багатьом для того, щоб відчути свою українськість і пишатися нею, потрібно виїхати за кордон, тоді як, живучи вдома, вони її не помічають і не цінують.