Блискавична смерть

Трагедія сталася у суботу приблизно о 12. 30. Того дня 51–річний Василь Червоній із дружиною, дочкою, батьками дружини і охоронцем–водієм відпочивав та рибалив на своєму приватному ставку поблизу села Ганнівка Костопільського району неподалік від Рівного. Як розповідають очевидці, близько 12:30 несподівано розпочалася короткочасна злива та пролунало кілька незначних грозових розрядів. Усі присутні сховалися в будиночок і лише Василь Червоній забарився на березі водойми. За кілька хвилин помітили, що він лежить на землі. Блискавка влучила в плече та вийшла, уразивши серце, з другого боку.

Причиною загибелі міг стати мобільний телефон. Є свідчення, що «мобільник» згорів ледь не дотла. Втім, свого часу охоронці цього ставу запевняли автора, що на час риболовлі Василь Червоній мав звичку вимикати телефон, щоб дзвінки не заважали віддаватися риболовлі.

Родичі викликали швидку допомогу і виїхали їй назустріч. Через 10 хвилин Червоній уже був у машині «швидкої». Дії лікарів клеванської реанімації не дали результатів — потерпілому робили штучний масаж серця, та тиск залишався дуже низьким, тож його доправили до Рівненської обласної клінічної лікарні. Через дві години після події головний лікар обласної лікарні, колега Василя Червонія по фракції УНП в обласній раді Мирослав Семанів повідомив рідним, що серце Червонія зупинилося.

Трагічна смерть обірвала життя народного депутата України чотирьох скликань, члена Вищої церковної ради УПЦ КП, голову Рівненської обласної організації Української народної партії Василя Червонія. Він був у перших лавах борців за Незалежність України у 1988—1991 роках, одним із засновників товариства Української мови імені Т. Г. Шевченка та Народного Руху України за перебудову. «Василь Червоній залишив після себе не лише добру пам’ять людей, а й тисячі відновлених могил воїнів УПА, сотні виданих книжок, десятки збудованих православних храмів. Полум’яні виступи Василя Червонія на численних мітингах запалювали серця людей, вселяли віру, кликали до боротьби. Його щиро любили українські патріоти і ненавиділи вороги України. Він ніколи не поступався принципами, ніколи не боявся казати правду, був незламним і відданим борцем за Україну», — сумують його однопартійці. Президент Віктор Ющенко і Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко висловили співчуття рідним і близьким Василя Червонія.

Поховали Василя Червонія вчора у Рівному на території Свято–Покровського кафедрального собору в центрі міста. Попрощатися з побратимом і сказати останнє слово прибули Юрій Костенко, Володимир Пилипчук, Левко Лук’яненко, Іван Заєць, Юрій Кармазін, Дмитро Чобіт, Володимир Бондарчук. Разом із ними з Василем прощалися кілька тисяч рівненців.