Рік Америки в Іраку

      Сьогодні в день першої річниці початку війни в Іраку, в більшості країн світу у рамках Всесвітнього маршу миру пройдуть антивоєнні акції. В Україні за організацією такого дійства взялася Компартія, закликавши збиратися на майдані Незалежності у Києві.
      Сьогодні виповнюється рік від початку американсько-британської інтервенції до Іраку. За цей час так і не з'явилося однозначної відповіді, наскільки виправданою була ця війна, що почата і триває без санкції ООН. Єдиним незаперечним досягненням антиіракської коаліції стало повалення режиму Саддама Хусейна та арешт самого диктатора. Певним успіхом можна вважати недавнє прийняття тимчасової Конституції, в якій, хай і дуже невиразно, але все ж накреслено шляхи подальшого руху країни у бік демократизації. За рік, що минув, ще більше зросли сумніви стосовно легітимності війни, оскільки в Іраку не виявлено зброї масового знищення, американсько-британські твердження про наявність якої і стали головним приводом для інтервенції. Натомість усе чіткіше вимальовується справжній привід війни — іракська нафта. Більшість контрактів на відбудову Іраку, модернізацію його інфраструктури та постачання необхідних матеріалів та обладнання Пентагон призначає американським та британським фірмам. Участь інших країн є, скоріше, символічною.

Нелегітимність війни

      Колишній голова інспекторів ООН із роззброєння Іраку Ганс Блікс у своїй книзі, яка надійшла у продаж до американських книгарень 9 березня цього року, стверджує, що уряд США буквально до останнього дня перед початком інтервенції до Іраку тиснув на нього з вимогами визнати, що режим Саддама Хусейна порушив резолюцію ООН із питання зброї масового знищення.

      В інтерв'ю британській газеті «Індепендент», що з'явилося за кілька днів до видання книги, Ганс Блікс заявив, що війна, яку США проводять в Іраку, є незаконною. «Я не погоджуюся з аргументом, що війна була легалізована, бо Ірак порушив попередні резолюції ООН», — заявив Блікс. Тим самим він спростував аргументацію, представлену в переддень війни юридичним радником британського уряду, генеральним прокурором Пітером Голдсмітом, навколо якої у Великій Британії тепер знову спалахнули дискусії. За твердженням Голдсміта, достатньою підставою для інтервенції була резолюція Ради Безпеки ООН № 1441, якою дозволялося застосування сили до Іраку в тому випадку, якщо він порушить резолюції, що були ухвалені після війни 1991 року. На думку Блікса, необхідне було схвалення другої резолюції, якою б напряму дозволялася інтервенція, оскільки резолюція № 1441 «належала» всій Раді Безпеки ООН, а не окремій країні. Блікс наголосив на небезпеці такого підходу, коли одна країна вирішує самостійно чинити справедливість. Однак Ганс Блікс не погодився з висловленою журналістом «Індепендент» думкою, що прем'єр-міністр Тоні Блер повинен подати у відставку, оскільки в Іраку не виявилося зброї масового знищення, позаяк Блер та президент США Джордж Буш і так уже покарані у політичному плані, бо заплямували себе неправдивими заявами та втратили довіру людей.

      Та не всі такої думки. Об'єднання британських правників під назвою «Юридична дія проти війни» повідомило про намір подати до Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів у Гаазі позов проти Тоні Блера та трьох міністрів його уряду (оборони, юстиції та МЗС) із звинуваченням їх в актах геноциду проти цивільного населення Іраку — повідомила агенція «Франс Пресс». Подібний позов до Гаазького трибуналу вже подала 20 січня група з восьми міжнародних правників. Окрім того, великого резонансу та осуду у світі набрали повідомлення про шпигунство британських спецслужб за Генсеком ООН та іншими чільними особами цієї організації напередодні війни з Іраком.

      Американцям бракувало і надалі бракує вірогідної інформації про Ірак. Виявляється, що Пентагон щомісяця виплачує Іракському національному конгресу (ІНК) під керівництвом Ахмеда Чалабі по 340 тис. доларів за розвідувальну інформацію про Ірак, хоча часто з'ясовувалося, що вона була непотрібною, помилковою чи навіть відверто сфальсифікованою. Недавня внутрішня перевірка в Пентагоні показала, що більшість інформації, отриманої перед початком інтервенції від ІНК, не мала жодної розвідувальної цінності, повідомила «Нью-Йорк Таймс».

Мораль  воєнних  часів

      Війна супроводжується падінням морального стану переможців і переможених. Наприкінці лютого канал німецького громадського телебачення ARD продемонстрував короткий документальний фільм із кадрами розстрілу американськими військовослужбовцями іракських полонених. В одному з епізодів подано великим планом усміхнене обличчя американського вояка, який отримує задоволення від розстрілу немічного пораненого з близької відстані. «Це воєнні злочини», — прокоментував побачене відставний американський генерал. Час від часу з'являються повідомлення про «випадкові» розстріли американцями цивільного населення.

      Газета «Нью-Йоркс Таймс» у номері від 26 лютого повідомила про поширення серед американських військовослужбовців сексуальних злочинів. За попередні 18 місяців американські військовослужбовці, які несуть службу в районі Перської затоки, Іраку, Кувейті та Афганістані, подали 112 рапортів з скаргами на те, що були згвалтовані своїми колегами по службі. Про це повідомило Центральне командування армії США. 8 березня Пентагон оприлюднив звіт, в якому наголошується, що кожен п'ятий американський військовослужбовець має серйозні проблеми з алкоголем. 4 березня голова Правлячої ради Іраку Абдель Азіз аль-Хакім дорікнув коаліційній владі, що вона робить занадто мало для гарантування безпеки в країні. А інший член керівництва ради заявив, що іракська міліція могла б захищати населення краще, ніж американські війська.

      Можливо, моральний стан американської армії є однією з саме тих причин, чому іракська Правляча рада наразі відмовляється обговорювати з представниками США угоду про базування в Іраку американських військ після запланованої передачі влади іракцям. Члени ради вважають, що таку формальну угоду має обговорити з американцями новий суверенний уряд країни, повідомила 23 лютого газета «Нью-Йорк Таймс». На підставі досягнутого 15 листопада минулого року порозуміння американські війська можуть залишатися в Іраку і після 30 червня, дати формальної передачі влади іракцям, але вже не як окупаційнi сили, а у статусі «гостей».

Соціальні наслідки окупації  Іраку

      Іракці «упродовж років, а може, і поколінь» будуть страждати від фізичних та психічних хвороб, спричинених бідністю, насиллям та крахом національної системи охорони здоров'я — такі висновки містить звіт, який підготувала британська благодійна організація «Медакт», що займається вивченням загроз для здоров'я населення у сучасному світі. За даними організації, упродовж перших трьох місяців найбільш інтенсивних бойових дій поранення отримали приблизно 20 тис. цивільних іракців. Безпосередньо під час бойових дій чи в результаті наслідків війни загинули до 55 тис. іракських військових і цивільних.

      Відсутність закону та порядку, брак безпеки та руйнація попередньої інфраструктури особливо болюче б'ють по найменш захищених групах, якими є жінки, діти та літні люди. Ситуацію ускладнює забруднення середовища. Вакцинація населення, особливо дітей, не проводиться. Надалі залишаються незнешкодженими численні мінні поля та бомби, які не вибухнули під час бойових дій. Вони зробили каліками тисячі іракських дітей.

      Велетенською проблемою стало безробіття, яке в Іраку, за оцінкою Світового банку, сягає 50 відсотків. А ті, хто має роботу, звично виконують її у жахливих умовах за символічну, жебрацьку винагороду. Найгіршу та найнижче оплачувану роботу виконують діти. Після руйнівної війни у країні найбільш ходовим товаром є цегла, яку виготовляють у примітивних умовах. На цих каторжних роботах задіяні переважно діти. Дорослі працівники заробляють 40 доларів у місяць, діти — ще менше. За даними ООН, в Іраку не ходить до школи третина дітей шкільного віку. Хлопчики виконують важкі роботи, а дівчатка продають сигарети або жебракують на вулицях. Це покоління дітей можна вважати втраченим, бо в майбутньому вони не зможуть навіть написати власне ім'я. Варто нагадати, що за Саддама Хусейна населення Іраку було найбільш освіченим з усіх країн Близького Сходу. Один з іракських вчителів, який працює разом з дітьми на цегельному заводі у місті Хілла, сказав кореспонденту агенції ПАП: «Уже через два тижні після закінчення першої війни у Перській затоці у нас все можна було купити — нафту, газ, їжу. Цього не було багато, але вистачало. Американці, перед тим як прийти, обіцяли нам свободу, харчі та все інше. Натомість не дали нічого. Люди не мають праці».

      Американські стратеги іракської операції, схоже, не уявляли собі всієї глибини національних та релігійних поділів у країні, що в роки правління Саддама перебували у придушеному стані, а тепер спливають на поверхню. Шиїти та суніти пригадують навзаєм давні кривди та борються за розподіл влади і впливів у майбутньому Іраку. Курди пестять свої мрії про незалежний Курдистан на півночі країни. На початку цього місяця різко загострилася ситуація у місті Кіркук, за контроль над яким суперничають курди та туркмени. Суперництво це не суто ідеологічне, якщо пригадати, що місто є центром нафтовидобувної промисловості і за Саддама з нього виселяли і курдів, і туркменів, щоб неараби не могли контролювати родовища нафти.

«Мала Конституція»

      8 березня тимчасова Правляча рада Іраку підписала у Багдаді нову тимчасову Конституцію Іраку, або, як ще її називають, «малу Конституцію». Її вважають однією з найбільш прогресивних на Близькому Сході. Згідно з головними положеннями «малої Конституції», викладеними у дев'яти розділах та 60 параграфах, вибори до тимчасового зібрання, яке підготує повноцінну Конституцію Іраку, мають відбутися не пізніше кінця січня 2005 року. Головою виконавчої влади стане президент та два його заступники. Окрім того, буде створено також Кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Найвпливовіша особа Іраку аятолла Сістані та частина шиїтських політиків наполягали, щоб замість посади президента та його заступників було запроваджено інститут п'ятиособової ротаційної президентури, до складу якої входили б троє шиїтів (оскільки вони становлять 60 відсотків населення країни) та по одному суніту і курду.

      Ще не прийняте рішення стосовно тимчасового уряду, який перебере на себе від окупаційних військ владу в країні з 1 липня і буде виконувати її до загальних виборів. Ця тема обговорюватиметься впродовж найближчих тижнів за участю представників ООН. Угода про тимчасовий уряд буде долучена до «малої Конституції» пізніше у вигляді додатку. Наприкінці 2005 року на підставі повноцінної Конституції відбудуться загальні парламентські вибори. Іслам проголошується офіційною релігією Іраку, але водночас він є лише одним (і не головним) з джерел для майбутнього законодавства. Конституція гарантує мешканцям Іраку основні права людини, включно зі свободою слова та релігійного вибору. У тимчасовому зібранні жінки можуть займати до 25 відсотків місць. Ірак стане федеративною країною, хоча ще не визначено принципи відносин між курдською автономією на півночі країни та центральним урядом у Багдаді. Також і в багатьох інших випадках «мала Конституція» ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Спірні питання залишені невирішеними, в загальних формулюваннях, які кожен може інтерпретувати на свій лад та переконання.

Голос народу

      Організації американських пацифістів повідомили про плани проведення в Сполучених Штатах 20 березня, в першу річницю початку американсько-британської інтервенції до Іраку, великих антивоєнних маніфестацій. «Такі маніфестації мають продемонструвати позицію пацифістського руху, який вважає, що війна в Іраку була несправедливою та непотрібною. Ціна війни та окупації наступна: полягли 550 американських військовослужбовців та понад три тисячі отримали поранення, загинули десятки тисяч іракців, а військові видатки вже перевищили сто мільярдів доларів і немає цьому кінця» — говориться в заяві коаліції пацифістів «Об'єднані для миру» (United For Peace), яка займається організацією демонстрації. Головна маніфестація має відбутися у Нью-Йорку, а дещо менша — в місцеврсті Кроуфорд, штат Техас, де знаходиться ранчо президента Джорджа Буша. Коаліція «Об'єднані для миру», створена у жовтні 2002 року, у лютому минулого року вже провела у Нью-Йорку стотисячну демонстрацію проти війни в Іраку. Таку ж масштабну демонстрацію проведе сьогодні в Лондоні, в річницю початку війни, британська антивоєнна коаліція «Зупиніть війну» (Stop the War). На думку керівництва коаліції, питання війни з Іраком не є вичерпаним, як того прагнули б Тоні Блер та Джордж Буш. І через рік після початку війни світова громадська думка не дізналася, для чого ж була потрібна ця війна.

      А як ставляться до подій останнього року самі іракці? Британський Оксфордський міжнародний дослідницький центр, під дахом якого зібрані фахівці з громадської думки провідних світових телемереж (британської BBC, американської ABC News, німецької ARD та японськох NHK), упродовж 10—28 лютого провів перше в повоєнному Іраку масштабне опитування громадської думки. На анкети відповіли 2500 дорослих іракців з різних частин країни. Результати опитування було оприлюднено в Лондоні 16 березня. 57 відсотків респондентів стверджують, що їхнє теперішнє життя є кращим, ніж у часи правління Саддама Хусейна, 19 відсотків вважають, що воно погіршилося, а 23 відсотки не відчувають жодних змін. 49 відсотків опитаних вважають американську інтервенцію до їхньої країни слушною, а 39 відсотків — протилежної думки. З іншого боку, лише 25 відсотків учасників анкети висловлюють довіру коаліційним силам, які на цей час правлять Іраком. 70 відсотків опитаних вважають, що країною значно краще управляли б місцеві релігійні діячі, 68 відсотків вважають, що їхню безпеку краще гарантувала б іракська поліція, а 56 відсотків переконані, що країна була б під кращим захистом нової іракської армії. 51 відсоток іракців висловлюється проти присутності на території їхньої країни закордонних військ, а 39 — за. 17 відсотків опитаних схвалюють терористичні акти проти військ коаліції.