Післямова до прелюдії

      Останні події на Луганщині, у місті Красний Луч, яскраво показали, що Леонід Кучма, як завжди, розпочав свою реформу не з того кінця. Бо перед тим, як перерозподіляти повноваження «нагорі», Президентові б не завадило спершу розібратися з відвертим політичним бандитизмом власних представників на місцях.

      Про переслідування законно обраного краснолуцького мера Сергія Лук'яненка обласними керманичами «УМ» повідомляла у вересні. Після того пана Сергія вже встигли навіть посадити за грати, а потім він опинився в лікарні, де хворого на серце чоловіка протягом деякого часу тримали буквально прикутим до ліжка.

      На початку березня Лук'яненка звільнили й перевели до київського кардіологічного інституту. А в цей час у його рідному місті тривала напружена операція з просування в мерське крісло ставленика «області» Василя Гоменюка. На його підтримку були підняті практично всі обласні ЗМІ. Рекламні статті про Гоменюка регулярно з'являлися навіть у тих виданнях, які раніше підтримували Лук'яненка. Обласна влада теж піарила свого кандидата на повну котушку, особливо не переймаючись реальністю задекларованих обіцянок. Один із заступників голови обладмiнiстрацiї  дійшов до того, що, й оком не змигнувши, оприлюднив план вливання в економіку Красного Луча суми, яка мало не вдесятеро перевищує його річний бюджет.

      Та, очевидно, загартовані політичними баталіями краснолучани ненауковою фантастикою цікавляться мало, тому особливої уваги «губернаторському» протеже не приділяли. Як стверджують незалежні спостерігачі, основна боротьба на виборах точилася між відомим екс-кандидатом у президенти, колишнім нардепом Олександром Ржавським (який, до речі, походить саме з Красного Луча) та місцевим підприємцем Юрієм Шевченком. Гоменюк пас задніх.

      І тоді влада вдалася до не раз випробуваного на останніх виборах прийому: виборча комісія присікалася до декларацій про доходи Ржавського та Шевченка. Місцевий суд не знайшов у собі сили протистояти «вищим силам», і обох лідерів мерських перегонів зняли з дистанції. До речі, є відомості, що з вимогою перевірити кандидатські декларації виступила... профспілка вчителів, яка на це просто не мала права, оскільки власного кандидата не висувала. Та хіба можна відмовити освітянам, які й без того упосліджені?.. У штабі одного з постраждалих кандидатів стверджують, що суд, засідання міськвиборчкому та друкування «оновлених» бюлетенів без двох названих прізвищ відбувалися одночасно.

      Про порушення під час виборчого процесу в Красному Лучі говорити не будемо. Не тому, що твердження спостерігачів на дану тему виглядають не досить переконливими (швидше, навпаки), а з огляду на нелегітимність самих виборів. На прохання Сергія Лук'яненка ситуацію в Красному Лучі на своєму засіданні 11 березня розглянув Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Висновок Комітету доволі категоричний. Якщо коротко, то після судового оскарження рішення Краснолуцької міськради про звільнення Лук'яненка з посади мало бути призупинене. А по-друге, наступне своє рішення — про проведення позачергових виборів міського голови — міськрада просто не мала права ухвалювати. Як підкреслюється в листі голови Комітету Анатолія Матвієнка, «відповідно до п. 30 ст. 85 Конституції України, позачергові вибори має право призначати лише Верховна Рада України. Це її повноваження конкретизоване у ч. 5 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

      Звичайно, жодного рішення щодо цього питання парламент не ухвалював. І тут знову постає риторичне запитання: навіщо вносити зміни до Конституції держави, якщо її положеннями дозволяють собі нехтувати депутати провінційної міськради? Що вже тоді казати про вищих посадових осіб...

      Зрозуміло, що за відсутності конкуренції більше за інших кандидатів набрав голосів улюбленець обладміністрації Гоменюк — аж 12 тисяч (із 45 тисяч, що начебто прийшли на вибори). Однак переможцем виборчого «забігу» його вважати складно. Справа в тому, що в наших бюлетенях завжди присутній «універсальний кандидат» «Проти всіх». Ще до оприлюднення офіційних даних голосування колишній мер Луганська, а нині керівник обласного штабу «Нашої України» Олексій Данилов повідомив, що саме цей «кандидат» і переміг у Красному Лучі, випередивши Гоменюка на кілька сотень голосів. (Як з'ясувалося пізніше, «проти всіх» проголосував 12631 краснолучанин, а за Гоменюка, якому якраз у день виборів виповнилося 58 років, - 12032). «Це дуже тривожний показник, — вважає Олексій Данилов. — Якщо на вибори дивитися з точки зору закону й уважно вивчити відповідні документи, то мером, як і раніше, залишається Сергій Лук'яненко».

      18 березня Гоменюк уже прийняв мерську присягу. Тим часом кілька кандидатів уже заявили про наміри оскаржити результати виборів у суді, а Олександр Ржавський пообіцяв звернутися до Верховного Суду з вимогою переглянути справу про його зняття з перегонів у суді будь-якої іншої області, тільки не Луганської. Тобто справжня боротьба ще тільки розгортається, а вибори були лише прелюдією й до неї. Власне, їх можна вважати й прелюдією до президентських перегонів, бо надто вже яскраво краснолуцька кампанія продемонструвала, до яких заходів може вдаватися режим, аби ще хоч трохи продовжити своє існування.

      Утім є в цій історії одна деталь, яка дає підстави до певного оптимізму. Як зазначено вище, майже всі ЗМІ працювали на Гоменюка. Майже, але таки не всі. Вистояв, зокрема, телеканал ІРТА, який контролює обласний лідер Партії регіонів Володимир Ландик. Кандидатом від ПРУ був Юрій Шевченко, а тому журналісти Ландикової компанії, коментуючи краснолуцькі «перегони», слів не добирали, давши ще одну підставу сумніватися в монолітності нині діючого режиму. Особливо напередодні завершення терміну повноважень «гаранта».