Аби винести на суд і людські очі таку делікатну проблему, треба, щоб ця проблема справді надзвичайно допекла. Для 55–річної матері, яка дізналася, що її син — гомосексуаліст, ця несподівана гірка правда стала справжнім шоком. Аби повернути собі «нормального» сина, вона й вирішила звернутися до суду.
«Мій син — це моя гордість. Закінчив із золотою медаллю приватну гімназію, це талановитий, здібний хлопець. Я нічого не шкодувала для сина, — розповідає жінка «УМ». — Учився у престижному столичному виші, мав усе найкраще. Мріяла, що одружиться, матиме дітей, а я — онуків...». У цій інтелігентній галицькій родині росло двоє хлопців. Обох виховували однаково. Сім’я надзвичайно релігійна і патріотична. Тому такого в цій родині, звісно, не чекали. Якось жінка застала хлопця із старшим чоловіком. А коли напряму запитала в сина, той спокійно відповів: «Так, я сплю з чоловіками». Відійшовши від шоку, почала шукати виходу з непростої ситуації. «Я сама лікар, — каже «УМ» жінка. — І переконана, що гомосексуалізм — це хвороба, така сама, як алкоголізм чи наркоманія. А хворобу можна і треба лікувати». Жінка проконсультувалася з лікарем Анатолієм Васильчуком, який нині практикує в Чехії і займається, за словами співрозмовниці «УМ», так званими «гейними психосоматичними розладами». Розмова з лікарем додала впевненості в тому, що сина варто лікувати. І чим раніше, тим успішнішою буде психокорекція. Саме тому й вирішила звернутися до суду, аби той призначив примусове лікування «непутящому» сину. Вчора, коли номер здавався до друку, в Дарницькому райсуді столиці мало відбутися засідання у цій справі.
Жінка вважає, що внаслідок уже згаданих гейних психосоматичних розладів син став «жорстоким, агресивним, некерованим». Як зазначила вона у своїй позовній заяві, 10 жовтня 2008 року він навіть намагався задушити матір. Сучасну гей–культуру жінка вважає цілеспрямованою деморалізацією суспільства, з якою потрібно боротися. «Ми піонери в цій справі», — каже співрозмовниця «УМ». І вірить, що її син таки любитиме жінок, а не чоловіків...
КОМЕНТАР
Семен Глузман,
відомий психіатр і правозахисник:
— Я трохи чув про цю справу. І мушу сказати, що суд взагалі не мав би брати її до розгляду. Я здивований. Бо як лікар можу запевнити, що за всесвітньою класифікацією психічних захворювань, якою послуговуються в постановці діагнозів і фахівці України, такого діагнозу, як гомосексуалізм, немає. Також немає відповідної статті в Кримінальному кодексі, яка існувала за радянських часів. Тому притягнути юнака до відповідальності — неможливо. Адже не можна лікувати від бажання, наприклад, дихати повітрям. І мати не може втручатися в особисте життя сина. Так, це її особиста трагедія. Але ж не подавати на людину до суду тільки за те, що вона, скажімо, наркоман. Якщо в позовній заяві матері йдеться, зокрема, про те, що син намагався її задушити, то це вже зовсім інша стаття — тут треба викликати міліцію, знімати побої. Гей ти чи не гей, а душити людину не маєш права. Можливо, суд, беручи цю справу до розгляду, врахував якісь особливі нюанси, про які нам нічого не відомо...