Незважаючи на те, що три вихідні «повиганяли» багатьох киян за межі міста — хто в село, а хто на море, — люду на Співочому полі у суботу, де проходила «Країна мрій», було багацько. Уже в обід, в найпекельнішу спеку вони сунули злагодженим потоком по Алеї майстрів і осідали купками на пагорбах, обираючи, можливо, не так сцену до душі, як тінь для прохолоди.

Ім’я Ігоря Рачка відоме українським етнографам і музикознавцям. Але не більше. Показати, за словами знавців, цього унікального чоловіка широкій публіці вирішили організатори «Країни мрій». Етнограф Олександр Фесун каже, що Ігор Рачок несе ще той спосіб народного музикування й поетизації, притаманний українським кобзарям. Цікаво, що ця енергетика тримала біля сцени, на якій грав Рачок, багато молодих людей. Хоча учнів 73–річний Ігор Карпович не має: живе самітником на хуторі Лавіркове, що на Чернігівщині. «УМ» не могла змарнувати нагоду представити бандуриста ширшій аудиторії.