Чи багато ви знаєте про діяльність благодійних організацій в Україні? Дехто відповів би, що благодійність — це засіб відмивання грошей. Такою є найпоширеніша думка в нашому суспільстві. Донедавна я так само думала, поки не стала працівником відділу зв’язків із громадськістю одного з найбільших благодійних фондів України...
Ми звикли дивитися на західні країни та брати з них приклад. Чому ж ми не звертаємо увагу на те, як вони займаються благодійністю? Далеко шукати не треба. Взяти, наприклад, сусідню Польщу. Саме за рахунок благодійності там майже повністю забезпечили необхідним медичним обладнанням дитячі лікарні. Акції зі збирання коштів не просто цікаві та веселі, а й об’єднують усе населення заради однієї доброї мети. На щастя, цю ідею підхопили і деякі українці. Таким чином в Україні було створено благодійний фонд «Серце до серця». Вже чотири роки цей фонд намагається допомагати українським дітям і змінювати ставлення людей до благодійників. Натхненна їхніми інноваційними ідеями, я одразу ж почала розповідати про них у засобах масової інформації — першим і головним інструментом зв’язку з населенням. На жаль, інструмент цей виявився значно важчий, ніж я думала. Телефонні та електронні розмови переважно закінчувалися байдужістю «служителів слова» до доброї справи. Великі медіа–холдинги свою байдужість прикривають власними «благодійними» фондами. Участь відомих і творчих особистостей уже теж не викликає особливого інтересу. Серед тієї ж творчої еліти вже модно мати власні фонди. Найсильніша інформаційна «зброя» — телебачення — взагалі виявилася недоступною. Єдиний спосіб вирішення проблеми — великі кошти. Та й тут є бар’єри: статтю з назвою благодійного фонду можуть друкувати тільки під грифом реклами, а це для неприбуткової організації і щодо моральних засад, і за юридичними законами є неприпустимим.
Та й узагалі, «свобода слова» в нашій країні коштує дуже дорого. Звідки ж благочинній організації, якій ледве вистачає грошей на канцелярське приладдя, взяти десятки тисяч гривень, щоб заявити про себе? Така можливість є в політиків або олігархів. Ось чому ми постійно бачимо благодійно–піарні статті та сюжети про певних осіб, що одразу ж підривають довіру до всіх інших доброчинників. Останніх, до речі, в Україні зареєстровано аж три тисячі! Чи знаєте ви про діяльність хоч кількох із них? Думаю, ні. Про значення слова «волонтер» у нашій країні знає лише кожний другий громадянин. В Європі — це масові й відомі громадські та молодіжні рухи. А як же славні українські традиції? Адже першими волонтерами в Україні були козаки!
Що ми можемо зробити, щоб врятувати добро?
Цікавтеся діяльністю благодійних організацій, їхніми реальними результатами. Прийдіть до фондів та подивіться на власні очі, чим вони насправді займаються. Ви маєте право на будь–яку інформацію стосовно їхньої діяльності. Зустрівши волонтерів, не цурайтесь їх, спілкуйтесь, спробуйте хоч раз самі побути волонтером.
Хочеться вірити, що зусиллями небайдужих людей у найближчий час благодійність в Україні перестане бути для всіх чимось далеким і незрозумілим. Цей бар’єр має бути подоланим, якщо ми хочемо зробити крок на сходинку порозуміння та взаємодопомоги.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
