Злочин проти Криму

Днями народний депутат Григорій Омельченко подав до Президента України Віктора Ющенка депутатське звернення щодо кримінальної справи за фактом депортації з Кримського півострова кримських татар та інших народів у 1944 році. Пан Омельченко просить Президента дати доручення Службі безпеки України розглянути питання про порушення такої кримінальної справи і всебічне досудове слідство всіх обставин злочину. «Я вітаю таке подання Григорія Омельченка, який, до того ж, не є етнічним кримським татарином, — каже «УМ» народний депутат Рефат Чубаров. — Уже є прецедент, порушено кримінальну справу за фактом Голодомору. Отже, маємо дати правову оцінку й депортації кримських татар із Криму. Тим паче що була не лише депортація, а й примусове утримання у місцях вигнання і недопущення до Батьківщини. Злочин тривав аж до кінця 1980–х років».

Григорій Омельченко зазначає, що він як депутат та член Парламентської асамблеї Ради Європи проаналізував оприлюднені архівні матеріали, публікації у пресі та свідчення очевидців про депортацію. Нагадаємо, що у травні цього року, до 65–ї річниці депортації, керівництво СБУ передало представникам кримськотатарського Меджлісу в Сімферополі архівні документи про масові насильницькі виселення кримськотатарського народу в 1944 році. Згідно з архівними даними, в результаті операції каральних органів СРСР за весну–літо 1944 року було депортовано з Криму понад 200 тисяч кримців, а також понад 12 тисяч болгар, 15 тисяч греків, близько 10 тисяч вірмен. Депортації здійснювалися на підставі письмових рішень, які особисто прийняли Йосип Сталін та Лаврентій Берія. Це, зокрема, постанови Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року № 5859сс (щодо виселення з Криму всіх татар), від 2 червня 1944 року 5984сс (про виселення болгар, греків, вірмен), та від 24 червня 1944 року № 6100сс (про виселення з Криму турків, іранців, італійців, румунів, австрійців, циганів), а також наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР і Народного комісара державної безпеки від 13 квітня 1944 року «Про заходи очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів». 4 липня 1944 року Лаврентій Берія письмово доповів Сталіну, що виселення з Криму татар, греків, вірмен і болгар завершено. У результаті таких етнічних чисток та особливих складнощів перших років у депортації (виснаження, голод, морози, хвороби) загинуло більше третини кримськотатарського народу. На 50 років завмерла мова й освіта. А в Криму було знищено кладовища і більшість пам’яток кримськотатарської культури, пограбовано мечеті, перейменовано майже всі населені пункти.

«Аналіз історичних документів і свідчень приводить до висновку, що факт незаконних насильницьких масових виселень кримськотатарського народу з Криму у 1944 році є встановленим, а в діях тодішніх керівників тоталітарного комуністичного режиму на чолі з Йосипом Сталіним і посадових осіб каральних органів СРСР є ознаки злочину, передбаченого частиною 1 ст. 442 Кримінального кодексу України про геноцид», — підсумовує пан Омельченко. Конвенція ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» депортацію людей визнає геноцидом. Згідно з Європейською конвенцією «Про незастосування терміну давності до злочинів проти людства та воєнних злочинів» від 25 січня 1974 року, яку ратифікувала Україна, держави зобов’язані вживати заходів для притягнення до кримінальної відповідальності за злочини проти людства, яким є геноцид.

Начальник Головного слідчого управління Служби безпеки України Василь Вовк не зовсім упевнений, що досліджувати цей злочин можна вже зараз. «Голодомор дуже довгий час вивчали й аналізували. А ця проблематика для нас нова. Служба безпеки тільки–но оприлюднила окремі документи, у Криму відбулася перша відкрита колегія. Треба ще працювати над цією темою», — вважає головний слідчий СБУ.

Для того, щоб порушити кримінальну справу за фактом геноциду, не обов’язково приймати відповідний закон. Тим паче є постанова Верховної Ради від 5 квітня 2000 року, прийнята за результатами парламентських слухань щодо питань, пов’язаних із поверненням кримських татар на батьківщину. У постанові сформульовано визначення депортації як масового злочину. На думку Григорія Омельченка, на сьогодні зібрано вже достатньо доказів учинення геноциду в 1944 році проти народів Криму. Це архівні документи НКВС, численні свідчення очевидців, документи з відомчих архівів та зібрані істориками, заяви політиків, повідомлення про злочин у ЗМІ. В Україні й за кордоном видано чимало наукових праць із цієї теми.

ДОВІДКА «УМ»

Спеціальну комісію з вивчення геноциду кримськотатарського народу і подолання його наслідків було створено на четвертій сесії IV Курултаю, її перше засідання відбулося 20 травня 2006 року.