Міжнародний скандал зініціювали російські прикордонники, які ще 6 лютого 2009 року затримали в Азовському морі український траулер «Ялта», що є власністю бердянського ТОВ «Почерк». Як акцентує правозахисник Роман Молодецький, інцидент стався на нашій стороні, за 37 кілометрів від лінії досі умовного розмежування акваторії моря між двома країнами. Екіпаж пред’явив прикордонникам Росії письмове завдання та іншу документацію, схвалену на міждержавному рівні. Виявлено факти незаконного промислу? Навіть у цьому випадку росіяни зобов’язані були діяти по–іншому — упродовж максимум десяти діб за актом повернути знаряддя промислу та інше майно українській стороні. До розв’язання колізії в адміністративному чи судовому порядку брати під конвой можна лише судна без документації.
Росіяни ж, попри усталену міжнародну практику, затримали «Ялту», вилучили у бердянських рибалок п’ять тонн пеленгаса і бичка, доправили їх на російський берег, де вимагали сплати 700 тисяч рублів. За те, що українці, як стверджувала тоді прес–служба Чорноморсько–Азовського прикордонного управління берегової охорони ФСБ Росії, використовували незаконний, донним тралом, вилов риби в Азові.
Втративши надію на логіку в діях росіян, родичі полонених рибалок і власник «Ялти» Володимир Череповський звернулися по допомогу до Києва. Втручання держави зажадала й Асоціація рибопромисловців українського Північного Приазов’я — аби жертвою безкарного нахабства з часом не стали й інші риболовецькі підприємства. Але владнати конфлікт не вдалося навіть МЗС України, у Новоросійську лише змінювали місце утримання українців. Майже п’ять місяців полону вони провели у СІЗО, на траулері й навіть в одній із військових частин. Це місце утримання було особливо принизливим: мирних рибалок зазвичай водили під дулами автоматів!..
«Жили ми під постійною охороною, — акцентує капітан «Ялти» Олександр Граховецький. — Почувалися, ніби в «російском централє»! Ковток відносної волі — тільки під час купівлі продуктів». Низка судових розборок — і російська Феміда лише 17 червня ухвалила свій прогнозований вердикт: «хахлов атпустіть», оштрафувавши кожного на 10 тисяч рублів.
Минулих вихідних біля прохідної Бердянського морського порту відбулася довгоочікувана зустріч семи полонених рибалок із сім’ями та друзями. Хоча «рідний» митний і прикордонний контроль на три години затримав радість цієї зустрічі. Першою кинулася в обійми свого чоловіка Світлана Сліпко. Плачучи, вона сказала, що всі ці місяці не виходила з шоку від того, що скоїли росіяни. «Вони незаконно утримували наших хлопців у полоні, — вважає Валентина Ілющенко, мати одного з семи рибалок. — Як же так? Ми ж свої — брати–слов’яни, жили у злагоді! Що ми робимо?..».
На часі — проблема сплати «данини» за рішенням російського суду. Хто платитиме — рибалки чи судновласник — українська сторона поки що навіть не обговорює. З огляду на дві обставини: по–перше, наші юристи вже готують касацію на рішення іноземної Феміди; по–друге, вердикт суду іншої країни вельми проблематично «легалізувати» на території України. «У Росії зразкова виконавча служба, — визнає Роман Молодецький. — Але ж її пристави не можуть перетинати наших кордонів!».
Рибалки не збираються обмежуватися лише касаційною скаргою й готують позови російській стороні щодо компенсації моральної шкоди. Для правової оцінки інциденту збираються задіяти й міжнародний арбітраж. Аби бодай у майбутньому росіяни звіряли свої вчинки з усталеними міжнародними правилами рибальства.