Запорізькі реалії спростували тезу, що святе місце порожнім не буває. У тому сенсі, що впродовж сімнадцяти з лишком років будинок обласної ради і державної адміністрації залишався без Герба: символ радянської імперії «приземлили», а ось до українського тризуба у вождів регіону руки ніяк не доходили. І лише нинішній голова облдержадміністрації Олександр Старух зрозумів, що не гоже «білому дому» лишатися без державної символіки.

На Кіровоградщині скандал: депутат від Блоку Юлії Тимошенко в компанії прокурора та начальника відділу міліції Голованівського району став учасником пригоди, яка закінчилась смертю людини. Деталі цієї історії досить плутані, а оцінки — різні.

Чотири роки тому, даючи «Україні молодій» перше інтерв’ю в іпостасі Президента, Віктор Ющенко був сповнений планів і надій. Уже тоді, через сто днів після інавгурації, було очевидно, що робота у владних кабінетах для вчорашніх «помаранчевих революціонерів» зовсім не буде легкою прогулянкою. Однак головні випробування демократією були ще попереду. Тепер, напередодні нової президентської кампанії, Ющенко визнає: не все із замисленого вдалося здійснити. І не заперечує, що не обійшлося без помилок. Та Президент твердо переконаний: усе, що він робить — це лише заради блага нації. І неозброєним оком видно, що те, як часто нація не здатна цього оцінити, його прикро вражає. Він добре знає, які в нього рейтинги, але не варто й питати, чому, попри ці невтішні показники, Ющенко вирішив знову балотуватися в президенти: очевидно, що продовжити його курс наразі більше нікому, принаймні з реальних претендентів на головне крісло держави. Це, до речі, визнають навіть опоненти.
Скажімо, представники Партії регіонів «не на диктофон» зізнавалися «УМ», що, незважаючи на категоричні політичні розбіжності й нелюбов до Ющенка, розумом усвідомлюють: для інтересів України як незалежної держави він є найкращим Президентом з нині можливих. І хай там що, а колись та сама невдячна нація ще оцінить багато з тих кроків В. Ю., які зараз так нищівно критикує. Президент у це вірить.

Місяць тому «Україна молода» опублікувала статтю громадського діяча Артура Єременка «Комуністи — поза законом. Докази — є» (№88 від 20.05.2009 р.), в якій йшлося про тривалий розгляд позову 18 громадських організацій (Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих, Спілка офіцерів України, Всеукраїнське об’єднання ветеранів, товариство «Меморіал» та ін.) до Міністерства юстиції, яке мало б скасувати реєстрацію КПУ. Активісти позиваються із Мін’юстом уже рік, а тим часом їхнього полку прибуло: нещодавно народний депутат, член Парламентської Ради Європи Григорій Омельченко направив депутатське звернення на ім’я Президента Ющенка, Прем’єр–міністра Тимошенко, Генпрокурора Медведька та міністра юстиції Оніщука, в якому просить вище керівництво держави доручити відповідним інституціям попередити КПУ про порушення та зобов’язати «червоних» усунути порушення Конституції та законодавства, а у разі ігнорування — заборонити діяльність Компартії взагалі.

Стали відомими подробиці псевдозамінування машини Юлії Тимошенко. Повідомлення про те, що в автомобіль, яким Прем’єр мала добиратися з рівненського аеропорту на Волинь, закладено бомбу сповільненої дії, було отримано, коли літак із Прем’єром був уже на підльоті до Рівного. Правоохоронцям голос чоловіка, який телефоном попереджав про небезпеку, здався переконливим. Тому автомобіль терміново замінили, а самій Юлії Тимошенко про те, що під її сидінням в авто могла бути бомба, доповідати не стали.