Повідомлення про наругу над пам’ятником співачки «Досвітніх вогнів» швидко облетіло Луцьк і зібрало у Центральному парку культури та відпочинку чимало люду, який переконався на власні очі: скульптуру Лесі Українки у повний зріст невідомі розвернули спиною до пішохідної доріжки. Слава Богу, не скинули з постаменту й не розбили. Працівники парку без проблем поставили Поетесу на місце, але сам факт викликав хвилю іронічних думок та обурень. І не тільки хуліганською витівкою.
«Можливо, це Леся сама відвернулася від сорому за те, що бачить щодня? Її Україна, її українці, не раз оспівані нею в геніальних творах, не такі, не так живуть, і діють не так. Національна ідея знівельована, патріотизм показний, моралі ніякої», — коментували подію одні. А хтось додавав: «А тут ще й місце для неї вибрали — «на прохідному дворі» і перед басейником, що перетворився на сміттєзвалище. Жаби в ньому догори пузами плавають поміж недопалків, пластикової тари й іншого непотребу — німий докір чийомусь безкультур’ю і міській безгосподарності. Паркові водойми навколо невідь–скільки літ не чищені, смердючі...».
Варто сказати, що монументові явно не щастить із самого початку встановлення — ним уже багато разів, щоправда, до цього випадку — офіційно, «крутили», як циган сонцем. У 1964 році пам’ятник (скульптор Лев Муравін, архітектор Ростислав Метельницький) з великими почестями встановили у скверику Старого міста біля Хрестовоздвиженської церкви та Братського мосту, де він досить гармонійно вписувався у тамтешній історико–культурний дизайн. Але через два роки комусь із міських владців «стрельнуло» перенести скульптуру до парку. Перенесення здавалося вмотивованим, оскільки паркові тоді присвоїли ім’я геніальної землячки.
Монумент заново відкривали вже на честь 95–ї річниці від дня народження Лесі Українки. І хто знає, можливо, саме від цього моменту в Луцьку... почали практикувати по кілька разів переносити (і навіть освячувати!) місця під майбутні пам’ятники, а на іменних площах зводити монументи зовсім іншим особам. Що ж стосується вже згаданого Лесиного в Центральному парку, то тільки тепер, після хуліганського «розвертання», помітили сліди й давнішніх пошкоджень. Перехожа жіночка скрушно хитала головою: «Руку хтось побив... Де тому варварові знати, які фізичні муки від хворих кісток переживала бідолашна Леся. І нині, в камені, спокою не має... Гадаєте, міліція знайде хуліганів? — зверталася вона до присутніх. — Голови людям відкручують і злочинців не шукають! А тут — якась кам’яна рука...»
«УМ» усе ж поцікавилася думкою правоохоронців. У відповідь у Луцькому міськвідділі внутрішніх справ запевнили, що зловмисників «вирахують» і покарають.