Дешевий піар на «скарбові Мазепи»

На дно Ворскли в межах Полтави організатори спортивно–пошукової гри «Знайди скарб Мазепи» опустили мішок із десятьма тисячами монет, кожна номінальною вартістю одна гривня. Перший етап гри стартував позавчора в Києві, де у приміщенні одного з банків зібралися її, за визначенням прес–служби Полтавської міської ради, «ініціатори (меценати–полтавці, які нині проживають у столиці) та представники полтавської міської влади». Саме вони перед об’єктивами телекамер спорядили в дорогу до Полтави коштовний вантаж загальною вагою понад 70 кілограмів, який відтоді став призовим фондом гри. Наступного дня його затопили у Ворсклі на місці «переправи», де, за легендою гри, під час втечі від російських військ, які 300 років тому в битві під Полтавою перемогли шведів, союзник останніх — український гетьман Іван Мазепа — нібито наказав кинути свій «скарб» у річку...

Наступним етапом гри речники полтавської мерії називають вікторину на кращого знавця історії міста й тієї ж таки баталії. Десятьом переможцям вікторини пощастить першими отримати інформацію про пункти, які необхідно буде позначити під час пошуку «скарбу Мазепи». Заключний же етап і, власне, безпосередній пошук скарбу почнеться 28 червня опівдні (до цього часу її організатори обіцяють «берегову охорону» відомого дуже обмеженому колу людей місця занурення мішка з грошима. — Авт.). Саме тоді неподалік Білої альтанки на полтавській Івановій горі кожен учасник гри отримає своєрідні «дорожні карти» з орієнтуванням на сім наступних «пунктів пропуску» до омріяного скарбу. Організатори гри запрошують до участі в ній усіх бажаючих і обіцяють змагання у прямому ефірі одного з всеукраїнських телеканалів.

Зазначимо, що емоції таке дійство викликає різні. Хоча б тому, що його ініціатори за найактивнішої підтримки полтавської міської влади взялися «піаритися» на імені видатного українського гетьмана, з пам’яті якого та ж таки полтавська мерія ось уже впродовж багатьох місяців відверто знущається (читачі «УМ» добре знають і про її фактичне блокування спорудження пам’ятника Івану Мазепі в центрі Полтави, і про так звані «соцопитування» щодо перейменування вулиць та інші «антимазепинські» витівки).

Тим більш сумнівно виглядає історична правда вигаданої організаторами пафосного шоу легенди. Адже насправді український гетьман через Ворсклу в межах Полтави взагалі не переправлявся — зі своїми козаками він стояв зовсім з іншого боку міста і відходив звідти іншим шляхом. Легенди про затоплений у Ворсклі скарб побутували, але в них ішлося винятково про гроші та коштовності (й навіть про золоту карету!) шведського короля Карла ХІІ, яких він нібито позбувся вже за кілька десятків кілометрів від Полтави. Однак сумнівно, що і такі «казочки» мають під собою реальне підґрунтя. Бо ж і Карлу ХІІ, і Мазепі гроші та цінності потрібні були передовсім для того, щоб розрахуватися з українцями, котрі допомагали їм переправитися через Дніпро біля Переволочної, а потім розпочати «нове» життя за кордонами Гетьманщини–України, яку остаточно «проковтнув» Петро І зі своїм вій­ськом.