Усі релігії відповідають на чотири основні питання: як правильно жити, як стати кращим, як молитися і що буде після смерті. Тепер, коли ми вивільнилися з твані атеїзму і ще не зовсім очистилися, не всі знають, як правильно молитися. Можливо, те, що я перекажу зі слів мого давнього знайомого дідуся, стане людям у пригоді.
Він — колишній священик і тоді щойно звільнений в’язень одного з сибірських ГУЛАГів, сказав, що перед вранішніми і вечірніми молитвами треба ретельно вмитися, щоб стати перед Господом із чистим лицем і ясними очима, а також пояснив: моління, як усяке вміння, передбачає неодмінні правила.
Готуючись до моління, необхідно створити в собі потрібний настрій: спокійний, серйозний, лагідний. Спочатку треба скласти докупи великий, вказівний та середній пальці правої руки (символ Триєдиного Бога), а безіменний і мізинний притиснути до краю долоні. Хреститися слід не швидкими дрібними помахами, а поважно, трохи уповільнено. Хрест починаємо з прикладання пальців до лоба (щоб твердою була пам’ять і ясним мислення), потім до верхньої частини живота (щоб здоров’я було), і врешті — до правого й лівого плечей (щоб сила прибавилася).
Молитися можна стоячи, сидячи, на колінах, хворим — напівлежачи, вголос, пошепки чи подумки, але чітко, виразно. Слова молитов слід промовляти не механічно, а вдумливо, зосереджено, середнім темпом (не скоромовкою і не розтягнено). Після прочитання кожної молитви зробити невеличку паузу. Не пропускати і не переставляти слова тексту, не вставляти сторонніх. Наприкінці (часом посередині) молитовного тексту стоять слова: «амінь» (від грецького — «істино»), «алілуя» (від грецького — «уславлення), «осанна» (теж грецьке — «величання»). Проказувати ці слова трохи уповільнено.
Під час моління треба прислухатися до своїх відчуттів: якщо святі слова викликають у грудях тепло — значить, молитесь правильно, якщо відчуваєте холод — неправильно (неуважно чи байдуже). Не канонічним текстом, а «від себе» молимося тоді, коли, щиро каючись, засуджуємо власні гріхи, просимо Бога відпустити їх, обіцяємо не впадати в них і в подальшому свято дотримуватися обіцянки.
«Своїми словами» звертаємося до Всевишнього і по поради у різних життєвих справах або для благословіння на звершення добрих справ. Настрій під час моління має бути лагідний, приязний — наче розмовляєте з близькою, дорогою і глибоко шанованою людиною. Молимося і за рідних, дорогих людей, називаючи імена і просячи Господа послати їм здоров’я, довгих років, успіху в усіх їхніх справах. Молимося також і за померлих, називаючи імена і просячи простити гріхи вільні й невільні та упокоїти їхні душі в Небесному Царстві. Молимося і за Соборну Україну, благаючи Бога зберегти дану державну незалежність, і щоб усі ми, злучені єдністю віри та союзом любові, йшли дорогами правди й справедливості, мали великі досягнення в усіх галузях науки, мистецтва, добробуту — на віки вічні, поки стоїть Земля, світить Сонце і є люди на Землі.
Уранці й ввечері молимося стільки, скільки потребує душа. Сідаючи до трапези, просимо Бога благословити нашу їжу й питво, а по закінченні дякуємо Йому, що наситив нас своїми земними благами. Лягаючи спати, хрестимо подушку, промовляючи: «Осени, Господи, моє узголов’я, щоб разом із Твоєю благодаттю ввійшов у мене глибокий, тривалий, оздоровлюючий сон». На хатній божниці обов’язково мають бути ікони (чи іконки) Пресвятої Трійці, Богоматері, Чудотворця Миколая.
Олександра БАНДУРА, пенсіонерка
Київ