Наручники на «лапу»!

      Питання на засипку. Як мали відреагувати донеччани, якби солідний пан став на вході до одного з міських підземних переходів і почав голосно пропонувати купувати тут приміщення для торгівлі? Причому за стійкими розцінками — з приватних підприємців по 500 доларів щомісяця.

      Мабуть, хтось сприйняв би це за зйомки фільму про подальші походеньки Остапа Бендера. Бо саме цей літературний персонаж-пройдисвіт активно взявся ліквідовувати «ганебну пляму на репутації» П'ятигорська. Тобто продавав квитки на вході до місцевої пам'ятки — Провалу.

      А може, не виключено, комусь би заманулося оперативно викликати «швидку», укомплектовану лікарями й медбратами дуже вузької спеціалізації. Хтозна. Однак навряд чи хтось здогадався б зателефонувати до міліції. І дарма. Бо саме співробітники управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області поставили кому (крапку ще має поставити суд) в історії з гендлюванням територією підземних переходів, де сумнівну ініціативу проявив один з керівників колективного підприємства «Донецькметалургбуд».

      Спершу може здатися, що згадане підприємство має такий самий стосунок до міських підземних переходів, як і Остап Бендер до П'ятигорського провалля. І зрештою, так і було ще кілька років тому, коли переходи належали управлінню комунального господарства Донецької міськради. Та потім, аби утримувати ці об'єкти у ліпшому стані, відповідним розпорядженням передали й підпорядкували деяким підприємствам міста, в числі яких і «Донецькметалургбуд».

      Навести лад у підземних переходах мав посприяти й один з пунктів  згаданого розпорядження. Адже там чітко визначалося: орендар не зобов'язаний платити за оренду території, а всього-на-всього за власний рахунок утримувати приміщення в належному стані, виконувати санітарні правила і проводити необхідний поточний ремонт.

      Однак саме цей момент і викликав активність одного з керівників «Донецькметалургбуду» Б., який мав, схоже, роман про дюжину стільців за настільну книгу. Бо чиновник узявся вести діалог з приватними підприємцями теж майже класично: вранці гроші, ввечері місце для торговельної «точки» в переході. Тобто хочеш тут торгувати — плати. І немало, адже, згідно з визначеним «тарифом», торговельна площа оцінювалася від 10 до 20 доларів за квадратний метр щомісця. В цілому ж, як засвідчили пізніше самі підприємці, кожного місяця кожен із них  змушений був відраховувати... до 500 «зелених».

      Зрештою, в тому, що спритний чиновник перетворив комунальну власність на власне прибуткове місце — майже «золоте дно», переконалися й ті ж співробітники УБОЗу. Завітавши без попереднього запису до службового кабінету Б., вони мали підстави порівнювати це приміщення з філією Ощадбанку. Адже виявили в кабінеті 78 тисяч гривень та 6 з половиною тисяч доларів. Зрозуміло, за фактами отримання хабарів порушено карну справу, і слідство ще має з'ясувати низку обставин. Приміром,  зухвалість, з якою затриманий гендлював територією підземних переходів, наштовхує на думку, що діяв він не один. Погодьтеся, напрошується версія про існування солідного владного покровителя, який був  «у курсі та в долі». Утім підтверджувати подібні припущення вже є прерогативою слідства.

      Якщо донецький спритник Б. запозичив у Остапа Бендера не тільки першу літеру прізвища, а й здатність брати плату за нерухомість, то його харцизький «колега» К., навпаки, був готовий за безцінь віддавати майно. Зокрема виконавчий директор ВАТ «Збутпостач» за посадою і альтруїст за покликанням погодився продати новісінький вантажний велетень «СуперМАЗ» усього за 5 тисяч гривень. Причому подібна «щедрість» є особливо вражаючою на тлі наступної ситуації. «Збутпостач» входить до складу ДХК «Жовтеньвугілля» і переживає стадію банкрутства. Заборгованість тут астрономічна. Наприклад, борг із зарплати працівникам підприємства сягнув уже 5 мільйонів гривень! Аби якось потроху розрахуватися з людьми, виконавчий директор К. узявся виставляти на торги все, що користується попитом у покупців. Одному з приватних підприємців відразу  впав у око потужний «СуперМАЗ» у відмінному технічному стані. Слово за слово — і з допомогою знайомого «експерта» виконавчий директор та підприємець зійшлися на ціні — 5 тисяч гривень,  вдарили по руках, і ці гроші незабаром надійшли на підприємство.

      Вгадайте з першого разу, що змусило К. продати автомобіль, реальну вартість якого пізніше оцінили в 55 тисяч гривень, майже за копійки? Правильно. На угоду насамперед вплинула «вдячність» підприємця, розміри якої становили 7 з половиною тисяч доларів. Проте якось використати ці гроші виконавчий директор «Збутпостачу» так і не зміг, бо в момент, коли отримував «пакет», його затримали співробітники УБОЗу. Невдовзі його подальшу долю вже вирішуватиме суд.

      Цікаво, що той же суд розглядатиме не тільки махінації посадових осіб «Збутпостачу» навколо «СуперМАЗу». Як розповів заступник начальника управління боротьби з організованою злочинністю обласної міліції Микола Куп'янський, ретельне вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства засвідчило, що сумнівна благодійність має тут міцні традиції. Адже попередник нинішнього виконавчого директора «Збутпостачу» Л. теж свого часу використовував службове становище з неабиякою користю для свого гаманця. Підтвердженням є й порушена прокуратурою Харцизька карна справа за фактом продажу комплексу споруд за 85 тисяч доларів, що майже в чотири рази менше реальної вартості.

      ...Питання на засипку. Що мають подумати донеччани, якщо раптом якийсь солідний пан посеред міста візьметься пропонувати за певну плату поторгувати, скажімо, у приміщенні міськради, чи за безцінь віддаватиме новенький тролейбус? Полку «Бендерів» прибуло?  Хтось втік iз божевільні? Чи може вийшов сухим із води хтось зі згаданих затриманих гендлярів? Цілком можливо. Хоча існує й третій, більш вірогідний  варіант. Просто чиновників iз липкими руками розвелося забагато, і тому  біля кожного такого поставити охоронця з ломацюгою та наручниками немає ніякої можливості. Тим більше що усталене визначення металевих «браслетів» не зовсім підходяще, коли йдеться про загребущі руки, які варто називати «лапами».