Достеменно відомо, що військовий фельдшер Микола Щорс не мав абсолютно ніякого відношення до Запорізького драмтеатру. З огляду хоча б на ту суттєву обставину, що у місті козацької слави дебютній виставі пораділи аж десять років потому, як червоний вояка громадянської війни знайшов останній прихисток на цвинтарі у російському Куйбишеві (нині — Самара). Та вождям совдепівської імперії закортіло, аби Запорізький муздрамтеатр упродовж десятиліть носив ім'я саме цього товариша.
Досі капелюха перед керівниками театру можна було зняти хоча б тому, що у його репертуарі «прижилися» «Лісова пісня» Лесі Українки, «Наталка-Полтавка», «Енеїда» Івана Котляревського та інші вистави української класики — тільки не щорсівська «тематика». Режисером 67-ми з них був народний артист Союзу Володимир Магар, сторіччя від дня народження якого шанувальники запорізької Мельпомени відзначали минулоріч. Тоді й виникла ідея дати театру ім'я талановитого артиста і режисера.
Приємно, що своє 75-річчя Запорізький музично-драматичний театр зустрічає не лише з оновленим репертуаром: столиця схвалила зміну його імені. Товариша Щорса , вiдтак, «посунули»...