Подзвін за школою

Свято для випускників розпочалося ще зранку 29 травня. Старшокласниці, мов малі дівчатка, почіпляли банти й поправляли зачіски. Хлопці ж у святкових костюмах поспіхом купували квіти для вчителів... Традиційні «лінійки» розпочалися приблизно в один час, зібравши на шкільних подвір’ях батьків, учителів, колишніх учнів і юних випускників. Покидають рідні стіни цьогоріч понад 700 тисяч українських школярів. Сьогодні у них свято. Хтось «святкує» чималою кількістю алкоголю, хтось — купанням у фонтанах, а хтось, плачучи, і не може розпрощатись зі шкільними друзями.

«Це для мене була маленька трагедія, — пригадує свій останній дзвоник випускниця 1999 року середньої загальноосвітньої школи №120 міста Києва Тетяна Світлик. — Я до школи ходила, як на свято. Важко було розлучатись із коханим хлопцем, він сидів одразу за мною. Через деякий час він виїхав до Німеччини».

Випускники розповіли «УМ», що втомилися від одноманітних «лінійок» і радять педагогам креативніше підійти до свята. «Я взагалі вважаю, що випускні треба святкувати в Карпатах, а не в чотирьох стінах! — поділилась думками з «УМ» випускниця 2004 року Львівської академічної гімназіїї Надія Олексієнко. — Я, наприклад, до деталей пам’ятаю кожну нашу поїздку кудись із класом, а останній дзвоник — так собі... Занадто багато стереотипів. Та й офіційні привітання дирекції за душу, здається, ніколи не беруть!».

До речі, Президент учора також відзначив свято «останнього дзвоника». Віктор Ющенко завітав до Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де в доросле життя проводили 104 випускників.