«Це все почалося ще три роки тому, — розповів «УМ» Андрій Паньо, селищний голова Свидниців, якому підпорядковане село Вовча Гора, де й живе бабуся. — З тих пір, як я прийшов на посаду, Ганна Гірняк постійно приходила до мене й просила про пам’ятник». За словами Андрія Васильовича, 83–річна жіночка дуже наполягала на своєму, мовляв, не зможе вмерти, поки належно не вшанують її побратимів — вояків Української Повстанської армії, з якими вона пліч–о–пліч боролася за незалежну Україну. 16–річна, відчайдушна дівчина була зв’язковою упівців у селі Вовча Гора. Пані Ганна й досі пам’ятає тих дев’ятьох, яким допомагала в боротьбі. «Це був сотник Дмитро Лядрик, Костянтин Льодак, Степан Качмар, Олексій Яремко, Петро Зудач, Михайло Зубач, Іван Зубач, Пилип Прус і Микола Твердохліб, — перерахувала бабуся імена для «УМ». — Я їх усіх пам’ятаю!»
Восени 1944 року її побратими переховувалися у стодолі. «Хтось їх видав, їхню криївку оточили. Упівців узяли у велике щільне оточення, — розповів «УМ» Андрій Паньо. — Вісьмох хлопців розстріляли на місці. Ще один, за переказами старожилів, сотник Калина (Дмитро Лядрик), проповз повз оточення у ліс». Його наздогнали через п’ять кілометрів від садиби, але він не здався ворогам і підірвав себе гранатою. У той час 16–річна Ганна була вдома. Після смерті вояків її допитували, але дівчина не зламалась. Вона вже тоді знала, хто видав упівців — це був її односелець. Але про того чоловіка говорить мало. «Я його знала, — пригадує бабуся. — Він поїхав до Польщі, і його вже немає серед живих».
Господарів маєтку, сім’ю, яка переховувала у стодолі упівців, вивезли в заслання. Їхня донька, яка в той страшний день була у Львові, через деякий час вийшла заміж і повернулась у рідний дім. Біля хати спорудили й освятили церкву. А тепер бабуся Ганна просить поставити там пам’ятний знак. «Я з ними воювала, я з ними дружила! — емоційно каже вона. — Коли помру, вони спитають, що я зробила. Тому дала слово, що буде цей пам’ятник!». Сільський голова Свидниців робить усе можливе, аби здійснити волю Ганни Гірняк. «Вона зі мною була на прийомі в голови Яворівського району, створено спеціальну комісію з даного питання, — каже Андрій Васильович. — Головний архітектор району вже навіть розробив проект пам’ятного знака».
Сьогодні сільська громада активно збирає гроші на монумент. Його планують установити в жовтні цього року на свято Покрови.