Проблема коми: каструвати не можна знищити
Власне, розмови про бездомних тварин пожвавились на тлі Євро–2012. Заступниця київського мера Ірена Кільчицька поставила перед підлеглими завдання: вирішити проблему тих, хто «гуляє сам по собі», до футбольного чемпіонату. Водночас вона сама чесно зізналась, що грошей на стерилізацію тварин немає. Утім про фінансовий момент — дещо згодом. Думки «бути чи не бути» бездомним тваринам розділилися. Кільчицька не вимагала відстрілювати та труїти котів і собак. Вона лише натякнула, що тварин розвелося забагато, а каструвати їх — занадто дороге задоволення.
Керівник Головного управління ветеринарної медицини Людмила Олійник додає, що протягом 2008 року в Києві були зафіксовані шість випадків сказу у тварин, а з початку цього року — два. Нібито й небагато, але сказ — невиліковна хвороба центральної нервової системи — легко поширюється і є дуже небезпечним. До того ж, випадки нападу бездомних собак на людей значно почастішали. Постраждалі кияни дуже гостро реагують на сліди від собачих зубів і заявляють про готовність взяти «суд Лінча» у власні руки. Зрозуміло, що зайве напруження від 30 тисяч бездомних тварин у Києві нікому не потрібне. Прикро тільки те, що ніхто зі столичних чиновників не скаже чесно і відверто: які саме плани вони мають стосовно цих тварин?
Голова громадської організації «SOS» Тамара Тарнавська давно відстежує долю бездомних тварин. За її даними, тільки у 2007–му було вбито п’ять тисяч собак. У минулому та цьому році тенденція до знищення тварин зберігається. А знищують їх варварським методом: дитилін та подібні йому препарати блокують дихальну систему тварини. Вона помирає при повній свідомості й у страшних муках. Інколи агонія триває доволі довго. Але ветеринарний «головнокомандувач» Людмила Олійник голосує за евтаназію. Тільки — важлива поправка! — за гуманну.
З гуманністю в Україні така сама проблема, як і з наявністю достатніх коштів. Про дірку в міському бюджеті, створену зусиллями Черновецького, зараз говорити не будемо. Задля справедливості: собачий концтабір у Бородянці існував і до Черновецького. У 2006–му в засобах масової інформації прокотилася серія публікацій та репортажів про нечувану жорстокість Бородянського притулку. Активісти Ліги захисту тварин «Доггі» штурмом узяли Бородянку і відмили собак, які (буквально) по вуха сиділи в екскрементах. У 2007–му Кільчицька згадала, що Бородянський притулок для тварин — як–не–як, комунальне підприємство. Отже, з гестапівськими методами там зав’язали. Нібито... А наприкінці 2008–го КП «Притулок для тварин» отримав нового керівника — Ольгу Дроздову.
Хто з’їв собачий корм
Активісти «SOS» твердять, що дев’ять мільйонів гривень, виділених на стерилізацію тварин, столичні чиновники невідомо куди поділи. Сумнівно, щоб вони стерилізували самі себе, але гроші зникли. Хоча самі можновладці оперують цілковито іншими сумами та фактами. По–перше, уся програма опіки над бездомними тваринами передбачає 76 мільйонів, каже Світлана Берзіна. Половина з них має піти на будівництво нового великого притулку, на реконструкцію Бородянки, на районні міні–притулки. Половина від половини, що лишилася, — на комунальне обслуговування цих притулків, на зарплату співробітникам тощо. Решта (тобто приблизно 19 мільйонів) — на стерилізацію.
Згадані 76 мільйонів, продовжує Берзіна, мають надходити частково з міського бюджету, частково — з районних бюджетів, частково — з госпрозрахункових грошей від комунальних підприємств. Сюди ж включено й спонсорські пожертви, і гроші партнерських організацій. Зараз із коштами і справді сутужно, каже Берзіна. Особливо «жадібними» є районні адміністрації. Але на них знайшли «управу»: тепер щоразу на міській колегії райони по черзі звітуватимуть перед КМДА стосовно бездомних тварин. Кожен голова райдержадміністрації мусить доповісти, як просувається справа з міні–притулком для тварин на довіреній йому території та які кошти йому вдалося залучити.
І ще кілька цифр: на сьогодні стерилізовані 1472 тварини, говорить Берзіна. Утім комунальна ветеринарна клініка має інші підрахунки: там кажуть, що кастрованими є три тисячі тварин, тобто десята частина від усього «поголів’я». На стерилізованих тварин одягають спеціальні червоні нашийники. На запитання, чому ж на вулицях не видно «червоногалстучних» котів та собак, директорка зоопарку відповідає, що чотирилапі свої нашийники... гублять. Що ж, теоретично можливо все...
ДО РЕЧІ
У чиїх руках їхні дев’ять життів
У тому, що «Притулок для тварин» у Бородянці змінив керівника, є велика заслуга ЗМІ. Під тиском преси та, як прийнято казати, громадськості, Ірена Кільчицька провела відкритий «кастинг» претендентів і зупинилась на кандидатурі Ольги Дроздової. Дроздова лише півроку тому стала старшою сестрою братам нашим меншим. Серед вітчизняного чиновництва прийнято вважати, що шість місяців — це не термін. Принаймні сама Дроздова це підкреслює. Як і те, що про минулі правопорушення у притулку їй нічого не відомо. Прокуратура розслідує факти жорстокого поводження з тваринами, перевіряє фінансові зловживання попереднього керівництва, — неохоче коментує вона.
А енергійна та активна Світлана Берзіна жваво розповідає про плани стосовно побудови нового притулку в Деснянському районі. «Зараз розглядається варіант із земельною ділянкою біля ТЕЦ–6. Там у недобудованому стані перебуває цвинтар для тварин. Ми думаємо над тим, що цю ділянку краще перевести із земель лісового фонду в землі загального користування. Це було б непогано, бо людина після похорону своєї тварини змогла б зайти в притулок і, можливо, взяти собі нового домашнього улюбленця», — каже вона. І уточнює: на цей проект потрібно 10—12 мільйонів гривень і рік–півтора часу. Відтак у притулку можна буде розмістити до тисячі тварин.
